Ірина Склокіна: Я дуже дякую, Анатолію Юхимовичу, що ви знайшли час для цієї розмови. Отже, яким чином пробуджувалась чи існувала, в яких формах передавалась пам'ять про Голокост в Україні? І чи могли би сказати, яким чином ця тема до вас прийшла чи ви до неї? Мій інтерес до теми пам’яті про Голокост сформувався під впливом передовсім сімейної пам'яті, персональної, а потім вже з’явилася фахова, професійна мотивація. І коли я став істориком, вивчав історію своєї родини по батьковій і маминій лінії, і я зрозумів, що це долі типові, це не тільки доля моєї родини.
Харьков был и навсегда останется в магии дворянского рода Квиток, в первую очередь конечно благодаря писателю Григорию Фёдоровичу Квитке-Основьяненко. В этой публикации я хотел бы остановиться на отношениях между Квитками и Харьковом в связи с их хозяйственной деятельностью на реках Лопани и Харьков…Газета «Южный край» опубликовала целый ряд заметок о том, что Валериан Квика и его доход, наносит огромный ущерб из-за наводнения от которого страдают тысячи людей. А необходимость сообщения между частями города обогащала частное лицо.
Ідея створення української асоціації остаточно визріла у серпні 2016 р. з ініціативи українських учасників 23-го Міжнародного конгресу візантійський студій у сербському Белграді, а вже за кілька місяці, у грудні 2016 р. її було зареєстровано як громадську неприбуткову організацію «Українська Асоціація Візантійських Студій» (акронім УАВС). Головною її метою є об’єднання зусиль українських науковців, скерованих на дослідження та популяризацію історії, культури та мистецтва Візантії.
Нетривале існування Карпатської України, незалежної держави (протягом п’яти місяців — автономії в складі Чехословаччини), дало життя, серед іншого, кільком документальним фільмам. У мережі легко можна знайти «Трагедію Карпатської України» Каленика Лисюка, що стала для нього особистою трагедією — під час зйомок у Хусті чеські вояки вбили його сина Петра.
Замысел и его воплощение, облеченные признанием блистательного великолепия, способны надолго скрыть внутреннюю ситуацию преобразовательной практики. Сюжеты дарованного увечным Гефестом щита также мало отображают непрестанное гневление Ахиллеса, как и выкованная Потемкиным идея Новороссии сослагалась с внутренним напряжением молодой империи.
18–24 грудня 2016 р. в Меморіалі Шоа (Memorial de la Shoah) в Парижі відбувся семінар, організований Українським центром вивчення історії Голокосту. Це вже 7-й подібний захід для освітян та науковців, чиї педагогічні та наукові пошуки пов’язані з вивченням та дослідженням Голокосту. Серед 15 учасників з різних регіонів України цього року брали участь історики – науковці та працівники/ці установ освіти.
Чи справді Донбас — оплот сепаратистів? І якщо так, то чому? А якщо ні, то чому Донбас перетворився на театр військових дій? Відтоді, як навесні 2014 почалася війна, інформація про Донбас просто-таки затоплює нас, але зрозуміти Донбас і його політику вона чомусь не допомагає. Загалом це не дивно: людям іззовні завжди було важко збагнути Донбас. Дуже часто забувають про неоціненний внесок Донбасу в робітничий рух, рух вільних профспілок, а також рух за громадянські права в Радянській Україні. Про те, що кілька хвиль шахтарських страйків у 1989-1991 роках на Донбасі стали однією з головних проблем для радянської влади. Про те, що 1991 року переважна більшість населення Донбасу підтримала незалежність України. Що ж тоді живить цей поширений хибний образ Донбасу як колиски сепаратизму в незалежній Україні?
«Идите от Москвы на юг, и вы увидите, что, постепенно находя изменения, за Десной и Семью вы перешли к народу, совершенно отличному от нас, чистых руссов. Язык, одежда, облик лица, жилища, мнения, поверья — совершенно не наши!» – отмечал в 1830 году издатель «Московского телеграфа» Николай Полевой.Для русских путешественников начала XIX века русско-украинская граница проходила не на Волыни или в Галиции,а много восточнее, где-то между малороссийским Глуховом и великорусским Севском: «Восхождение солнца мы видели в области хохлов, а захождению его кланялись в России», — писал князь Иван Михайлович Долгорукий в 1817 году. Князь всего-навсего покинул Черниговскую губернию.
Питання мозаїк радянського періоду не є вирішеним на сьогодні. Адже процес трактування об’єктів радянського спадку є складним у державній політиці та суспільній свідомості. Політика декомунізації не мала поступової позиції стосовно мозаїк. У суспільстві був викликаний широкий резонанс з приводу рішень про демонтаж творів українських художників у столиці. Відповідно постало питання існування мозаїк радянського періоду у міському просторі. Чим вони є: пережитком минулого чи твором мистецтва? Центральною проблемою цієї статті є аналіз проблеми статусу радянських мозаїк у столиці України.

Additional information