Улітку цього року наш сайт розмістив інтерв’ю із бельгійським політиком та есеїстом, колишнім депутатом Европарламенту Олів’є Дюпюї (http://historians.in.ua/index.php/intervyu/768-olivye-dyupyuyi-uhoda-pro-asotsiatsiiu-maie-vazhlyve-znachennia-iak-dlia-ukrainy-tak-i-dlia-yes). Сьогодні пропонуємо Вашій увазі текст п. Дюпюї про поточну політичну ситуацію в Україні та можливі з неї виходи. На думку редакції, викладені в статті міркування відбивають логіку думання західноєвропейських політиків, прихильно налаштованих до повної європейської інтеграції України.

      Тоді як громадянський рух в Україні продовжується вже понад місяць, а російський та український президенти підписали угоду про надання Росією Україні без «будь-яких умов» [1] позики в 15 мільярдів доларів та тимчасовий контракт на постачання газу за нижчою ціною, варто було б зробити декілька висновків:

      1. На відміну від Помаранчевої революції, нинішній рух не має політичного забарвлення – опозиція проти влади. Мова йде про широкий громадянський рух, об’єднаний прагненням правової держави, цінності якої уособлює Європейський Союз, а також про відповідь на гру в «кидалово» частини владної еліти.

      2. На відміну від Революції 2004 року, цей рух не протиставляє південну і східну Україну центральній та західній її частинам. Як свідчать багато прикладів (зокрема акції в Донецьку, Одесі, Дніпропетровську), він об’єднує людей незалежно від географічного походження і мови щоденного спілкування.

      3. Угода про асоціацію з ЄС не була підписана Україною. Отже, немає жодної вагомої причини вважати, що вона відповідальна за важку фінансово-економічну кризу в Україні. Ця криза є наслідком разючої безгосподарності нинішнього уряду, а також частково, попередніх урядів України.

      4. Що би не казав Серґєй Лавров, дуже розумний і по-совєтському вишколений міністр закордонних справ Росії, потужний опір Москви Угоді про Асоціацію України з ЄС зумовлений не лише економічними причинами [2], але, перш за все, політичними намірами відновити у нових лаштунках колишню Російську імперію. Путінський режим терору боїться становлення в сусідній «братській» великій країні політичної системи, що ґрунтується на правовій державі та справжній демократії.

      5. За винятком декількох відомих прикладів, керівництво Європейського Союзу та його держав-членів поставилося до Угоди про асоціацію з Україною, щонайменше дуже легковажно, а почасти – проявило самовпевнену короткозорість, що нагадує не найславетніші сторінки європейської історії. 

      6. Виклики зрозумілі. Як сказав Іван Крастєв, «за винятком банкрутства, залишаються тільки два можливих сценарії для України: підписати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом або ж приєднатися до Митного союзу Владіміра Путіна» [3].

      7. Владімір Путін і Віктор Янукович безперечно виграли другий сет. Перший на користь маніфестантів ЄвроМайдану. Отже залишається третій сет. Довга партія брехливого покеру Віктора Януковича закінчилася.

      Ґрунтуючись на цих перших уроках, спробуймо окреслити можливі сценарії мирного виходу з кризи.

      Референдум [4]

      Оскільки мова йде про громадянську мобілізацію, найкращою відповіддю на прагнення і вимоги має також бути громадянською. Організація референдуму наступною весною становитиме найпевніший спосіб підтвердити, що ЄвроМайдан об’єднує незалежно від географічного походження і політичних сподобань. Це і є його найбільш прогресивною та перспективною рисою. Врешті, він становитиме прекрасну засторогу проти спроб політичного маніпулювання. Серґєй Лавров має бути тільки за, оскільки він заявив, що підтримує свободу вибору українського народу [5]. 

      Уряд національної єдності 

      Щоб забезпечити найкращі умови проведення такого референдуму, його має організувати новий уряд національної єдності, очолюватиме який представник Партії регіонів, а міністром внутрішніх справ в якому буде представник опозиції. Цей новий уряд займатиметься перш за все проведенням референдуму під безпосереднім моніторингом ОБСЄ і Ради Європи, перемовинами щодо тимчасових позик з міжнародними фінансовими інституціями, прийняттям законів і підзаконних актів, зокрема, необхідних для скасування віз із країнами Європейського Союзу. 

      Гарантії для маніфестантів і опозиції

      Разом з тим угода, передбачуватиме звільнення усіх маніфестантів, а також зняття усіх обвинувачень щодо них, а також лікування Юлії Тимошенко за кордоном. 

      Гарантії для Президента Януковича

      Щоб забезпечити стабільність, антикризова угода передбачуватиме також певні гарантії для Президента Януковича. По-перше можливість перебувати у владі до кінця свого президентського терміну. Певність того, що він не переслідуватиметься після відходу від влади. І нарешті, що він зможе, якщо того забажає, знайти притулок в одній з країн-членів Європейського Союзу, з усіма гарантіями безпеки.

      І нехай я не ображу усіх прихильників європейської інтеграції, правих або лівих, крайньо-лівих або крайньо-правих, і нагадаю що правова держава є основою нашої демократії. Те, що відбувається сьогодні в Україні, має надзвичайно важливе значення. Для українців – це можливість уникнути подвійного покарання «лукашенкізації»: становлення режиму беззаконня й свавілля для управління країною та підкорення України новій вимріяній імперії Владіміра Путіна.

Чи зможе керівництво Європейського Союзу та його держав-членів стати на висоті устремлінь, відваги і рішучості українців? Чи зможе допомогти їм в прагненні до свободи й гідності, нарешті голосно сказавши їм, що їхня країна дійсно може стати членом Європейського Союзу?   

[1] Це не обіцяє нічого доброго щодо використання позики українським режимом.

[2] Зокрема можливістю для російського режиму оволодіти газотранспортною інфраструктурою.

[3] Іван Крастев, Who lost Ukraine, Project Syndicate, 12 грудня 2013.

[4] Володимир Олійник, депутат Партії регіонів, першим про пропозицію референдуму: Le Monde, 7 грудня 2013.

[5] Lavrov lifts veil over Russia's intentions for Ukraine, EurActiv, 17 грудня 2013.