Міхаель Мозер, Український П’ємонт? Дещо про значення Галичини для формування, розбудови й збереження української мови / Університетські діалоги. № 14. Львів, 2011. 160 с.

Міхаель Мозер, Український П’ємонт? Дещо про значення Галичини для формування, розбудови й збереження української мови / Університетські діалоги. № 14. Львів, 2011. 160 с.
Невеличка книжка австрійського мовознавця Міхаеля Мозера є маленьким шедевром академічного письма. Автор аргументовано, вишукано, коректно й змістовно оповідає історію різних сюжетів формування української мови в Галичині, змальовує масштабну палітру мовних і політичних дискусій на широкому європейському тлі. Мозер спокійно й переконливо показує необґрунтованість поширеного погляду, нібито «український національний рух, на відміну від москвофільського, не цікавився спадщиною Київської Русі» (с. 16), принципово критикує тих авторів, що «охоче застосовують конструктивізм в українському, але не в російському чи польському випадку» (с. 21), показує, як основні тези Алєксєя Міллера були фактично висловлені в творах Драгоманова (с. 98) тощо.
Видавець: Центр гуманітарних досліджень Львівського національного університету ім. І. Франка (www.humanities.org.ua)
Міхаель Мозер, Український П’ємонт? Дещо про значення Галичини для формування, розбудови й збереження української мови / Університетські діалоги. № 14. Львів, 2011. 160 с.Невеличка книжка австрійського мовознавця Міхаеля Мозера є маленьким шедевром академічного письма. Автор аргументовано, вишукано, коректно й змістовно оповідає історію різних сюжетів формування української мови в Галичині, змальовує масштабну палітру мовних і політичних дискусій на широкому європейському тлі. Мозер спокійно й переконливо показує необґрунтованість поширеного погляду, нібито «український національний рух, на відміну від москвофільського, не цікавився спадщиною Київської Русі» (с. 16), принципово критикує тих авторів, що «охоче застосовують конструктивізм в українському, але не в російському чи польському випадку» (с. 21), показує, як основні тези Алєксєя Міллера були фактично висловлені в творах Драгоманова (с. 98) тощо. Видавець: Центр гуманітарних досліджень Львівського національного університету ім. І. Франка (www.humanities.org.ua)