Відкритий лист до Олівера Стоуна
(перекладено з Kyiv Post, 1/01/2015 http://www.kyivpost.com/opinion/letters/stephen-velychenko-an-open-letter-to-oliver-stone-376557.html)
Шановний пане Стоун,
я історик і науковець, який схильний вважати, що дещо знає про події світової історії останніх століть. Я дивився деякі з-поміж Ваших кращих фільмів, а також – я мав щасливу нагоду перебувати в Києві на Майдані у листопаді – грудні 2013 р.
Я був прикро вражений та стурбований, прочитавши, що особа Вашого рівня вирішила зняти фільм про поваленого українського диктатора Віктора Януковича. Мене стурбував не Ваш задум проінтерв’ювати диктатора для фільму. Документальні фільми про вцілілих повалених диктаторів є важливі та корисні. Мене прикро вразило не лише те, що Ви, вочевидь, поділяєте Януковичеву інтерпретацію його долі, але й те, що Ви, здається, надаєте особливої значущості цій інтерпретації. Скидається на те, що Ви дійсно вірите пану Януковичу, який, зрозуміло, як і кожен скинутий диктатор, пояснює свою долю радше впливом «зовнішніх сил», аніж своїми діями, своєю внутрішньою та зовнішньою політикою та діями своїх поплічників. Так само як пани Янукович і Путін, Ви, напевно, вважаєте, що новий уряд, народжений подіями Майдану 2013–2014 рр. є продуктом махінацій ЦРУ, які були надзвичайно значущі, та як такий він не гідний схвалення чи довіри.
Чи Ви насправді не розумієте, пане Стоун, що розвідки та шпигуни великих держав свого часу були задіяні у всіх визначних подіях світової історії останніх століть? Але просто визнати цей факт ізольовано від інших подій означає шлях до апологетики або до конспірологічних теорій. Дозвольте мені навести деякі приклади.
Оскільки таємні французькі агенти мали контакти з лідерами американського повстання 1776 р., а з-поміж останніх деякі були масонами, то чи цей факт нівелює вплив просвітницьких ідеалів та прагнення й невдоволення тих, хто бився проти армії короля Ґеорґа? Чи присутність французьких шпигунів і масонів у Філадельфії, Нью-Йорку та Бостоні означає, що Джордж Вашинґтон був учасником іноземної змови? Чи підтримка британським урядом грецьких націоналістів у 1820-х рр. означала, що їхнє антиосманське повстання було лише британською змовою? А оскільки іспанські, французькі та німецькі агенти підтримували ірландських лідерів у війнах проти англійського уряду, чи це означає, що ті, хто бився проти британських військ заради незалежності Ірландії, були жертвами обману змовників-чужоземців? Чи дійсно Великоднє повстання 1916 р. було невдалою німецькою змовою? А оскільки німецька розвідка підтримувала та фінансувала більшовиків у 1917–1918 рр., чи це означає, що Російська революція була просто німецькою змовою і що супротивники царя не мали законних прагнень і невдоволення? Чи прихована російська та китайська підтримка В’єтнаму ставить під сумнів те, що значна частина в’єтнамців виявляла спротив французькому та американському правлінню, і підтверджує те, що війна проти цих урядів, яка тривала десятиліттями, була лише змовою КҐБ?
Я можу зробити закид, пане Стоун, що кожен, хто знімає фільм, зосереджений лише на участі однієї окремої спецслужби в певній події, створює лише дешеву пропаганду – у цьому випадку такого ґатунку, який буде на користь пану Путіну та його диктаторському режиму.
Тут я, напевно, маю додати, що, як і багато інших людей, я маю критичний погляд на американський уряд та корпорації. Я добре знаю роботи таких аналітиків, як-от Чалмерс Джонсон, Річард Барнет, Вільям Ґрейдер, Наомі Клейн, Ґреґґ Пелест, Вілл Гаттон, Майкл Гадсон, Томас Френк та Аріанна Гаффінґтон. Але я належу до тих людей, які не дозволяють критичному погляду на США та владу корпорацій затьмарити реалії сталінської або путінської Росії.
Наскільки я знаю Ваші фільми, раніше вони не виявляли якихось Ваших знань чи попередньої роботи над темою Східної Європи чи Росії, а України й поготів. Це не дивно, бо для багатьох американців, навіть зараз, Україна й надалі лишається «частиною Росії», місцем «далеким, про яке ми мало знаємо». Але коли хтось вирішує зреалізувати проект, пов’язаний із цією частиною світу, така інтелектуальна байдужість стає неприйнятною. Дозвольте мені тут припустити, що Ви не маєте обмежувати Ваше дослідження лише паном Януковичем, його поплічниками та російськими радниками. Хотів би порадити Вам принаймні переглянути нещодавню книгу Карен Давіші «Путінська клептократія» (2013) і деякі книги Ендрю Вілсона та Тімоті Снайдера про Україну.
Я сподіваюся, що вже на цьому початковому етапі, Ваші перші думки про фільм про Януковича та його правління були невірно зрозумілі чи витлумачені, й мої зауваження виявляться непотрібними та неадекватними. Але, оскільки, здається, Ви зацікавлені в тому, щоб зняти документальний фільм про одну з найвизначніших подій повоєнної Європи, я сподіваюся, що Ви зафіксуєте не лише участь ЦРУ в цій події. Я сподіваюся, що Ви також зазначите участь путінської ФСБ у приході Януковича до влади у 2010 р., у контролі за його урядом після того, та у подіях 2013–2014. Оскільки режим пана Путіна, зрозуміло, видав Вам візу та дозвіл на зустріч із паном Януковичем у Росії, чи можна припустити, що Ваші господарі також люб’язно надуть Вам доступ до матеріалів про діяльність ФСБ?
Так чи інак, я вірю, що кожен фільм про Україну, який Ви знімете, приверне належну увагу до прагнень та проблем українців, які, подібно до їхніх східноєвропейських сусідів у 1989 р., не хочуть панування прокремлівських еліт і зараз знову (як і в 1917–1922 рр.) б’ються проти російського вторгнення. Я також сподіваюся, що якщо режиссер із такою репутацією, як у Вас, зробить документальний фільм про Україну, він не буде лише мавпуванням поглядів зненавидженого поваленного диктатора, який будував укріплені казкові палаци з золотими унітазами у країні, загиженій корупцією - приватним багатством на тлі державно-суспільного убозтва. Я хотів би сподіватися, що цей фільм пояснить, що українці більше не бажають контролю з боку Росії або керованих Росією диктаторів, так само, як і мешканці Латинської Америки та Азії не хочуть панування США або керованих ними диктаторів.
Щиро Ваш,
Степан Величенко