"Польська політична думка ХХ століття – це не лише традиція, історія і величне минуле нашої нації і держави як складової частини християнської цивілізації. Нині ми є особливо вразливими до ще одного важливого чинника – географічного. Розташування поміж великими тектонічними плитами – Німеччиною і Росією – впливає на наше відчуття безпеки. В історії завжди так було, що коли наші могутні сусіди зближалися і тісно співпрацювали між собою, зменшувався наш суверенітет і навіть – зникала наша державність. І Німеччина, і Росія справляли у минулому потужний цивілізаційний вплив на нас – як позитивний, так і негативний. Нинішні політичні процеси у Західній Європі, в Євросоюзі і збройні конфлікти на Сході нагадують полякам про необхідність рефлексії над доробком великих мислителів і політиків. До їх кола ми зараховуємо героїв часів здобуття незалежності – Юзефа Пілсудського і Романа Дмовського. Єжи Ґедройць – знаменитий творець і редактор паризької "Культури" полюбляв говорити, що польська політична думка є розтятою між двома трунами. Політична думка Дмовського концентрувалася на ідеї нації, надихаючи тим самим в т.ч. – українських політиків і мислителів. Натомість Пілсудський уявляв майбутнє Польщі у тісному союзі з тими націями, які відродяться після розпаду імперій в цій частині континенту. Федераційна ідею Пілсудського справляє вплив на багатьох сучасних польських політиків. Прихильником ідеї тісної співпраці з націями Східної і Південної Європи – угорцями, українцями, литовцями, румунами, словаками – був також Президент Лех Качинський. Аналізуючи політичні рішення, які ухвалюються в Варшаві, український спостерігач має зважати на традиції польської політичної думки, які продовжують жити і надалі відтворюватися".

Маріуш Машкевич