Серія "Київське християнство", однойменна великому проекту, котрий заснував та очолював світлої пам'яті професор Ігор Скочиляс, незважаючи на великі проблеми та виклики сучасності, продовжує активно функціонувати. Багато у чому, ця наукова серія є винятковою і заповнює собою прогалини у вивченні церковної історії та богослов'я. 

Черговий XIV-й том серії "Київське християнство": "присвячений одній із найважливіших сторін діяльності Руської церкви домодерного періоду - соборам духовенства митрополичої Київської архиєпархії. Собори відбувалися у Вільні, Києві, Мінську, Новгородку та територіально покривали землі сучасних Білорусі, Литви, України, а частково також Латвії, Польщі, Росії. Впродовж XV - XVIII cт. єпархіальні собори були основою організації і канонічної структури Православної та Унійної церков, важливим публічним форумом всієї українсько-білоруської етноконфесійної спільноти в межах Великого князівства Литовського і Корони Польської. Видання містить 45 документів латинською, польською, руською та церковнослов'янською мовами, публікація яких супроводжується перекладами на сучасну українську".

Даний том був запланований кілька років тому і містить велику передмову Ігоря Скочиляса, з окресленням завдань соборів: "обговорення та вирішення справ віровчення, релігійно-морального життя, устрою, управління та дисциплінування громад". "Руська особливість соборування як православними, так і уніатами: поєднання єпархіальних соборів із суддівничим інститутом та пастирськими візитаціями ". Власне, початки саме "київського" соборування відбулися після 1458 р., реорганізації  Київської митрополії Константинопольським патріархом Григорієм. Дана документація цінна своїм значенням розуміння великих просторів сходу Європи з точки зору соціокультурних взаємин та унійної традиції.