Кілька слів слід сказати про Женевський Університет, який напевне є лідером в швейцарському французькомовному просторі по публікаціям і по конференціям присвяченим українській тематиці, а також історії памяті на пострадянському просторі. Слід зауважити що всі ці публікації та конференції є заслугою Корін Амашер2, яка не лише «проштовхує» українську тематику в Женевському Університеті, але також координує нову магістерську програму «Центральна та Східна Європа», в якій з’явилися курс з української історії та її ідентичності3.
Дана книжка складається з чотирьох частин. Перша частина присвячена переписуванню минулого і фрагментованій пам’яті, у той час як в другій частині йдеться про пам'ять про війну, і, зокрема, про Другу світову. У третьому і четвертому розділах йдеться про російські підручники з літератури, а також про авангардне мистецтво та літературу.
Корін Амашер (Korine Amacher) зробила огляд сучасної історіографії в Росії відзначаючи її поточні тенденції: криміналізація історії (нацизм, сталінізм і тоталітаризм) віктимітизацію «іншого» (колонізація, рабство і геноцид). Сталінська епоха, на думку авторки, є центральним вузлом меморіальної політики, тому що «тінь Сталіна є по суті присутня у всіх дискусіях з історії» (с. 29). Сталін є центральною фігурою, яка розділяє російське суспільство, вважає Ніколай Копосов (Nikolay Koposov), стаття якого базується на опитуваннях, проведених в період з 1995 по 2000 рр. Незважаючи на популярність Сталіна, яку «просуває» путінський режим, Копосов стверджує що історична пам'ять щодо Сталіна залишається проблематичною, і велика частина (майже третина) відповідей належить респондентам, що не визначились зі своїм ставленням, це підтверджує (с. 47).
Анна Задора (Anna Zadora) розвиває сюжет пострадянських уявлень білоруської історії в Білорусі, стверджуючи про відсутність національного консенсусу в країні, а також що дві концепції: націоналістична і радянська, конкурують між собою. Такі цінності як: героїзм, патріотизм і відданість; зосередженість на партизанському рухові в часи Другої світової війни, стали центральними в історії, тоді як інші історичні факти ігноруються чи замовчуються (с. 77). Інший слабкий бік білоруської історіографії полягає в її нерозвинутій інституалізації, а також в відсутності сильних університетських центрів. Всім цим, на думку авторки, і скористалися ідеологи президента Лукашенка, що і нав’язали свою версію історії, а також сакралізацію Другої Світової війни. Андрій Портнов розмірковує про пострадянський плюралізм який панує в пам’яті про Другу світову війну в Україні (с.129). Він зазначає, що українська історична пам'ять про війну має багато вимірів і конкурентних наративів: це і пам'ять про рух УПА, і депортація кримських татар, і відродження пам'ятті про Голокост (с.130).
Михаїл Павловец (Mikhail Pavlovets) і Вера Каплан (Vera Kaplan) розмірковують над сучасними російськими підручниками. Якщо Каплан застосовує концепцію цивілізації до самих підручників, то Павловец звертає свою увагу в першу чергу на авторів підручників, зазначивши, що вони були написані в стилі «безпечного консерватизму» (с. 191).
Четвертий розділ присвячений літературним та художнім питанням. Аннік Морар (Annick Morard) присвячує свою статтю емігрантській російській літературі, питанням методології, а також ідеологічним питанням. Ерік Онобль (Eric Aunoble) розширює свій погляд на відносини між літературою та історією, взявши приклад альтернативної літератури щоби проаналізувати «відомі кадри з радянської історії» де «реальні історичні факти змінені» (с. 246).
Безумовно, цей збірник публікацій дуже добре побудований, цікавий і актуальний, і дуже потрібний для французькомовної спільноти, якій бракує якісних досліджень по історії пострадянського простору. На жаль, привертає увагу часова розбіжність: між конференцією і публікацією матеріалів минуло три роки, що є досить значним для даного виду книги про історичну память. Звичайно, що для такого запізнення були причини, проте це неминуче вплинуло на актуальність збірника, адже інші публікації побачили світ протягом цього часу. Тим більше, що війни пам'яті продовжуються, і деякі публікації втратили свою актуальність, наприклад статті про Україну, події Майдану 2013 – 2014 рр. внесли нові елементи аналізу, постання в Україні нової суспільної міфології . Війна на Сході України, а також війна історичних пам’ятей лютує зараз між Росією і Україною. Остання суперечка насьогодні стосується Дня захисника Вітчизни, що відзначається 23 лютого в Росії і був скасований цього року в Україні4,чи наприклад той факт, що Український Інститут національної пам’яті недавно запропонував скасувати термін «Великої Вітчизняної війни».
У той же час, деякі публікації навіть дуже актуальні в 2015 році. Опитування в Росії на рахунок російських історичних діячів, вищезгаданих Ніколаєм Копосовим, особливо повчальні, опитування, проведені Левада-центром у Росії в листопаді 2014 року, що підтверджують думки Копосова5.
Слід зазначити цікаве фокусування на шкільні підручники, якими часто нехтують дослідники. Різноманітність підходів до історії є справжнім плюсом, бо дозволяє відображати всю складність поєднань між історією, памяттю, літературою і історичними образами. Правда шкода, що Росія питомо ширше представлена в публікаціях на фоні тільки двох публікацій по Україні (Онобль, Портнов) і однієї про Білорусь (Задора). Залишається сподіватися, що в наступному збірнику буде представлено напрацювання українських і білоруських науковців, а також щиро очікуємо подальших конференцій та публікації збірників.
Наталія Борис (Nataliya Borys), магістр європейських студій (Женевський Університет, Швейцарія), історії (Центральноєвропейський Університет, Угорщина), науковий співробітник (Женевський Університет, Швейцарія).
1. KorineAmacher, LeonidHeller (eds), Leretourdeshéros. Lareconstitutiondesmythologiesnationales à l’heuredupostcommunisme, Louvain-la-Neuve, AcademiaBruylant, 2009.
2. http://www.unige.ch/lettres/meslo/russe/enseignants/Amacher.html
3. http://cms.unige.ch/gsi/2015/marem.php
4.http://tvi.ua/new/2014/10/14/prezydent_skasuvav_svyatkuvannya_dnya_zakhysnyka_vitchyzny_23_lyutoho
5. http://www.levada.ru/20-01-2015/rol-lichnostei-v-istorii-rossii