5–6 листопада 2012 року у Берліні відбувалася конференція “Єврейські і неєврейські простори в урбаністичному контексті”. Організаторами конференції були Фундація Ганса Бьоклера і проект “Єврейські простори” (Гумбольдтський університет Берліна)[1].
На конференції було представлено близько 30 доповідей, репрезентантів різних соціо-гуманітарних дисциплін з Німеччнини, США, Великобританії, Угорщини і Польщі. Конференція складалася з шести тематичних блоків – “Єврейські квартали”, “Єврейська та інші топографії”, “Простори наррації та уяви”, “Стаючи метрополією: (пере)уявлена спільнота, “Простори взаємодії”, “Євреї та їхні сусіди”. Після кожного тематичного блоку відбувалися загальна дискусія і обговорення доповідей.
Конференція ставила собі за мету представити дослідження єврейської історії, які використовують концепт простору як основну аналітичну категорію. Тому доповіді були цікаві як з точки зору єврейський студій, так і як можливостей застосування різних концепцій простору в історичних та соціо-гуманітарних науках.
Конференція відкрилася привітальним словом директора Інституту європейської етнології Вольфганга Кашуби (Wolfgang Kaschuba). Перша секція “Єврейські райони” була представлена двома доповідями. Архітектор Малгожата Ханцль (Malgorzata Hanzl, Технічний університет Лодзі) представила своє дослідження єврейського кварталу у Лозді. Використовуючи плани міста і старі фотографії, доповідачка презентувала процес адаптації євреями середньовічного міста до нових умов життя у ХІХ ст. Аналізуючи просторові характеристики общини, присутні у фізіогномії Лодзі, Ханцль твердила, що основою єврейського простору міста було його пристосування до комерції, що вплинуло на соціометрію і форму публічного простору. Різнорідність у забудові, різноманістність форм, стилів і матеріалів свідчила про спорадичну реакцію на поточні потреби. Євреї пристосовували середньовідне місто до вимог нової доби, однак кардинально не змінювали його вигляду. У подальшій дискусії піднімалося питання, що досить важко досліджувати єврейський простір у місцях, де євреї не проживали компактними групами, а були розпорошені у місті, зливаючись з іншими національностями. Також таким способом складно дослідити асимільованих євреїв.
У межах другої секції “Єврейська та інші топографії” Франка Гольчевського (Frank Golczewski, Університет Гамбургу) виголосив доповідь “Єврейський простір в екстремальному контексті? Форми геттоїзації у Східній Європі під час Другої світової війни”, яка викликала найбільш гостру дискусію на конференції. Доповідач запропонував розглянути єврейські гетто часів Другої світової війни як єврейський простір. По-перше, Гольчевський доводив твердження, що гетто були не тільки камерами смерті, але й місцями, де розвивалося єврейське життя. Євреї не знали, принаймні спочатку, що їх очікує, тому намагалися “освоїти” територію, таким чином перетворюючи гетто на “свій” простір. Планування і пристосування гетто до “замешкання” свідчила про його “оєвреювання” і підготовку до життя після гетто, або, принаймні “розширення” життя у гетто. Йшлося як про здобуття інтелектуалами і митцями різних практичних навичок, наприклад, вивчення ремесел, так і про розвиток духовного життя євреїв. Гольчевський звертав увагу на концепцію Тіма Колапро поділ нацистами міст на єврейські та неєврейські частини і здійснення над ними контролю [2]. У дискусії навколо доповіді піднімалися передусім етичні проблеми – чи можна концентраційний табір вважати єврейським простором? Наприклад, чи був Аушвіц ерувом [3]? Чи можна вважати єврейським простором місце, де євреї очікували на знищення? Гольчевський відповідав, що Аушвіц – це кладовище зараз, тому його не можна вважати ерувом. Однак не потрібно поза увагою залишати той факт, що незважаючи на те, що євреїв силою змушували переселятися у гетто, все ж їм вдавалося провадити там певні позитивні практики, таким чином перетворюючи гетто на єврейський простір. Проф. Гольчевський стверджував, що він не ставив перед собою питання етики і моралі, а намагався розглянути гетто як форму просторової організації життя євреїв і порівняти її у ширшому хронологічному і територіольному контесті з іншими практиками проживання на обмежених територіях.
Доповідь Йоахіма Шльора (Joachim Schlőr, Університет Саусгемптону) зверталася до єврейської релігійної топографії періоду швидкої урбанізації Європи ХІХ і ХХ ст. Доповідач аналізував різні форми міських релігійних практик і просторовий вимір формування єврейської, християнської і мусульманської громад у європейських містах у ХІХ і ХХ ст. Єврейський релігійний простір дослідник розглядав на чотирьох рівнях: на рівні тих, хто приймав рішення; планувальників, адміністрації, архітекторів; інвесторів; а також тих, хто практично використовував простір. Важливою темою доповіді була демонстрація інкорпорації і взаємодії різних просторів у місті. Наприклад, перетворення еруву на частину символічного простору інших релігійних громад під час здійснення ними власних духовних практик. Шльор наголошував, що важливо розглядати не тільки кордони, межі, поділи, але і процеси взаємодії і контакту, які постійно відбуваються у місті.
Сесія “Простори дла наррації та уяви” торкалася досліджень простору в сучасному мистецтві та літературі. Доповідь Діани Попеску (Diana Popescu, Університет Саусгемптона) стосувалася відображення концептів стіни, яка розділяє єврейські і палестинські території, і еруву в роботах сучасних єврейських художників. Доповідачка протиставляла дві, найважливіші на її думку, форми єврейського трактування простору: ерув, який практично невидимий для неєвреїв і губиться в космополітичному урбаністичному ландшафті, і стіну, яка чітко видима і виділяється у навколишньому просторі. Ерув і стіна як два способи ставлення євреїв до простору присутні у єврейському мистецтві діаспори та в Ізраїлі. Зокрема, Діана Попеску аналізувала роботи художників Бен Шахтера (Ben Schachter, проекти про ерув), Софі Калль (Sophie Calle, “Ерув Єрусалиму”) про ерув, а також Еяла Вайцмана (Eyal Weizman, “Територіальна мозаїка”, виставка “Території”, “Прикордонний безлад”) на тему просторових демаркацій.
Літературознавець Мартін Кіндерман (Martin Kindermann, Університет Гамбургу) представив дослідження простору в сучасній англо-німецькій літературі на прикладі роману Наомі Альдерман “Непокора” (Naomi Alderman, Disobedience, 2006). Доповідач розглянув різні семантичні пласти міського простору Лондона, присутні у романі, і зв’язував їх з стратегіями конструювання єврейської ідентичності.
У сесії “Стаючи метрополією: (пере)уявлена спільнота” прозвучали три доповіді про єврейські громади Берліну, Варшави і Риги. Доповідь Саскіїї Коенен Снайдер (Saskia Coenen Snyder, Університет Південної Кароліни) на прикладі будівництва синагоги у Берліні описувала соціально-політичні контексти функціонування єврейської громади у міському просторі, її взаємодію з владою та іншими мешканцями міста. Авторка прослідковувала зміни у підходах до будівництва синагог від непомітних, “захованих” у міському ланшафті будинків до спорудження великих, окремостоячих синагог, що домінували у міському просторі. На думку дослідниці, зведення синагоги у Берліні було ширшим актом артикуляції свого місця у просторі і бажаного трактування єврейської громади іншими спільнотами, а також формою політичних дебатів з німцями.
Франсуа Гезне (Franсois Guesnet, Університетський коледж Лондона) у своїй доповіді зосереджувався на процесі створення єврейської спільноти у Варшаві та її намаганнях вписатися у польську метрополію. У доповіді йшлося про маркування простору як “єврейського”, взаємодію євреїв з іншими у “нейтральному” просторі, реакцію на різні протистояння, утвердження своєї присутності в місті. Зокрема дослідник аналізував перформативний аспект формування єврейського публічного простору. Проведення єврейських публічних акцій у Варшаві – релігійних та похоронних процесій, святкувань, а також участь євреїв у неєврейських (польських) публічних акціях засвідчували бажання знайти своє місце у місті, а також пошук способів порозуміння з поляками. Іншим важливим аспектом вливання євреїв у простір міста були їхні “негоціації” за доступ до місць міських розваг та відпочинку – театрів і парків, де їхня поява сприймалася неоднозначно. Відмінною формою “взаємодії” з місцевими мешканцями, переважно поляками, було поселення євреїв у неєврейських кварталах, що часто приводило до спалахів антисемітизму. Зокрема, автор проаналізував різдвяний погром 1881 р. у варшавському районі Солец.
Доповідь Фелікса Хайнерта (Felix Heinert, Кельнський університет) “Уявлена спільнота і поза нею. Рига і її євреї близько 1900 р.” стосувалася просторів, які стали частиною політики пам’яті, а також “забування” різних груп єврейської громади Риги. Доповідач подав топографію коммеморативних акцій єврейських лібералів та націоналістів, а також розглядав конфліти між ними. Аналіз практик вшанування різних подій дав можливість стверджувати про більший вплив єврейських лібералів у місті, ніж вважалося до цього. З іншого боку, способи та форми коммеморації свідчили, на думку доповідача, про розрізненість та поділи єврейської громади у місті. З огляду на це, її неможливо описувати катерогіями єдиного цілісного нарративу.
Однією з цікавих доповідей була доповідь Анни-Крістіан Сас (Anne-Christin Saß, Вільний університет Берліну) про транснаціональні і транскультурні місця єврейської діаспори Берліну в 1900–1933 рр. Головна увага доповіді була зосереджена навколо Гренадьєр штрасе (Grenadier Strasse) у Берліні, яка була центром єврейського життя і місцем комунікації місцевих євреїв і емігрантів. Доповідачка розглядала Гренадьєр штрасе як місце зустрічі Сходу і Заходу, оскільки значна частина приїжджих євреїв була зі Східної Європи. Анна-Крістіан Сас простежувала спосіб, а також місця вливання евреїв-емігрантів у спільноту. У доповіді представлені різні локації – готелі, кафе, редакція газети Morgen Journal, будинки профспілок і зали зібрань, фундація Kultur Lige, квартири єврейських інтелектуалів, – які були основними просторами міжкультурної взаємодії.
Підсумком конференції стала дискусія, яка мала обговорити результати та накреслити основні орієнтири проведення майбутніх конференцій. Більшість її учасників відзначила, що використання просторових підходів у єврейській історії є вже досить поширеною практикою. Якщо на попередніх подібних конференціях здебільшого тривали дискусії про можливості використання концепції простору в дослідженнях єврейської історії, то на даній конференції питання методології практично не розглядалось, а були представлені оригінальні дослідження. Натомість постало питання про майбутні актуальні вектори досліджень, оскільки „просторовий поворот” вже не нова методологія.
Оксана Дудко. Закінчила Львівський національний університет імені Івана Франка (спеціальність всесвітня історія). Захистила дисертацію про суспільно-політичну думку українців Галичини зламу ХІХ–ХХ ст. (2011). Керівник проекту "Інтерактивний Львів" Центру міської історії Центрально-Східної Європи.
Сфера наукових зацікавлень – публічний простір Львова (друга половина ХІХ – початок ХХст.), Перша світова війна, ритуали та практики публічних заходів (святкування, коммеморація та ін.), історія театру і театрального менеджменту.
Програма конференції:
Conference “Jewish and Non-Jewish Spaces in the Urban Context”,
5-6 November 2012, Berlin
5 November
From 12:30 registration & coffee
13:30
Welcoming speech
Director of the Institute of European Ethnology
Wolfgang Kaschuba
13:45 – 15:15
1. Panel “Jewish Neighbourhoods”
Malgorzata Hanzl: “The Lodz ‘Jewish District’ – the Urban Structure as a Repository of Social Content (Technical University of Lodz)
Carmi Neiger: “Identifying Jewish Neighborhoods Using Ethnically-Identified Spatial Assets in Cincinnati, Ohio, 1940-1990? (Northern Illinois University, DeKalb)
Chair: Alina Gromova (Humboldt University, Berlin)
15:15 – 15:45 break
15:45 – 18:00
2. Panel “Jewish and Other Topographies”
Frank Golczewski: “A Jewish Space in an Extreme Context? Forms of Ghettoization in Eastern Europe during World War II” (University of Hamburg)
Anna Lipphardt: “Creating Interspaces. A Comparison between Jewish and Traveler Topographies” (University of Freiburg)
Joachim Schloer: “Beyond the Secularisation Paradigm. On the Construction of Urban Spaces through Religious Practice in 19th and 20th Centuries Europe” (University of Southampton)
Chair: Yvonne Kleinmann (University of Leipzig)
18:00 dinner
6 November
8:45 – 10:15
3. Panel “Spaces of Narration and Imagination”
Diana Popescu: “Jewish Spaces Between Visible and Invisible Borders: The ’Eruv’ and the ‘Wall’ in Contemporary Artistic Imagination” (University of Southampton)
Martin Kindermann: “Narrative Spaces and the Location of Identity in Contemporary Anglo-Jewish Writing” (University of Hamburg)
Chair: Mirjam Zadoff (Ludwig-Maximilians-University, Munich)
10:15 – 10:45 break
10:45 – 13:00
4. Panel “Becoming Metropolitan, (Re-)Imagining Community”
Saskia Coenen Snyder: “Space for Reflection: Synagogue Building in Nineteenth-Century Urban Landscapes” (University of South Carolina, Columbia)
Felix Heinert: “Imagined Community and Beyond. Riga and its Jews around 1900? (University of Cologne)
Franсois Guesnet: “Marking Spaces in the Emerging Metropolis: The Case of 19th Century Warsaw” (University College London)
Chair: Alexis Hofmeister (University of Basel)
13:00 – 14:00 lunch break
14:00 – 15:30
5. Panel “Spaces of Interaction”
Alexandra Tyrolf: “(Re)creating Jewish Spaces – German-Speaking ?migr?s in Los Angeles of the 1930s and 1940s” (Humboldt University, Berlin)
Anne-Christin Sass: “Berlin ‘W’ and Scheunenviertel. The Production of Transnational and Transcultural Spaces in the Diaspora 1900-1933? (Free University, Berlin)
Сhair: Gertrud Pickhan (Free University, Berlin)
15:30 – 16:00 break
16:00 – 18:15
6. Panel “Jews and Their Neighbours”
Eszter Gantner: “Topographies of Jewish Quarter” (Humboldt University, Berlin)
Daniel Monterescu: “Reclaiming the Ghetto? Collective Mobilization and Urban Fragmentation in Jaffa and Budapest” (Central European University, Budapest)
Maria Ciesla: “Jewish Shtetl or Christian Town? The Development of the Jewish Living Space in Small Towns in Polish – Lithuanian Commonwealth in 17th – 18th Century” (Hebrew University, Jerusalem)
Chair: Ruth Leiserowitz (German Historical Institute Warsaw)
18:15 – 18:30 break
18:30 – 19:00
final discussion
Chair: Sebastian Voigt (University of Leipzig)
2. Tim Cole, Holocaust City. The Making of a Jewish Ghetto (New York, Routledge, 2003).
3. Ерув – символічне огородження території компактного проживання євреїв, що дозволяє виконувати певні дії у період шабату, які без еруву були б заборонені. Ерув є розширенням приватного домашнього простору на публічний простір.