Нейронаука була частиною нашої сімейної бесіди за обідом, часто – передумовою знаходження істини. Хочете поговорити про мистецтво? Не без нейронауки. Цікавитеся правосуддям? Ви не можете визначити чиюсь осудність без аналізу сканування мозку. І хоча наука допомагає нам вдосконалити наше мислення, ми обмежені її рамками: поза математикою, врешті-решт, жодне бачення реальності не може стати абсолютно достовірним. Прогрес створює ілюзію, що ми поглиблюємо наші знання, у той час як, насправді, недосконалі теорії постійно зводять нас на манівці.
Цей конфлікт стає актуальним у добу анти-науки, коли право-радикальні активісти заперечують кліматичні зміни, еволюцію та інші сучасні відкриття. У своїй книжці «Просвітництво зараз» (2018) Стівен Пінкер описує другий наступ на науку зсередини традиційної вченості та мистецтва. Але чи це так погано? Романтизм ХIX-го століття був першим рухом, який кинув виклик Просвітництву – і ми досі бачимо наслідки його впливу в таких областях, як екологія, аскетизм та етичне використання совісті.
В нашу нову добу Просвітництва нам знову потрібен Романтизм. Чеський дисидент Вацлав Гавел у свої промові «Політика і совість» (1984), говорячи про фабрики та димоходи на горизонті, пояснює навіщо: «Люди вважали, що можуть пояснити та підкорити природу – проте... вони знищили й відхрестилося від неї». Гавел не був проти промисловості, він просто виступав за трудові відносини та захист навколишнього середовища.
Проблеми залишаються. Від використання ГМО насіння й аквакультури, до встановлення контролю над харчовими ланцюгами та військових стратегій генно-інженерної біологічної зброї – влада затверджується через патенти та фінансовий контроль над основними аспектами життя. Французький філософ Мішель Фуко у «Жазі пізнання» (1976) назвав такі досягнення «методами підкорення тіл та контролю за населенням». З появою переможців та переможених на новій арені не дивно, що дехто починає чинити опір.
Зараз ми на межі нової революції в контролюванні життя за допомогою інструмента для модифікації генів Crispr-Cas9, який дає нам можливість змінювати колір крил метелика та переписувати спадковий генетичний код людини. На цій незвіданій території, де багато етичних проблем, ми можемо бути засліплені зануренням у занадто сильну віру в науку та втратити людяність або віру у права людини.
Наука повинна формувати такі важливі ідеї як вакцинація та кліматична політика, але не визначати всі цінності. Наприклад, учені галузей науки про життя оцінюють нові ліки настільки високо, наскільки дозволить ринок: генна терапія для відновлення зору коштує $850 000, перша Т-клітина імунної системи, створена за допомогою генної інженерії заради боротьби з раком – $475 000, що у вісім разів перевищує середній дохід у США, незважаючи на вартість виробничих витрат у розмірі $25 000. Медицина чи здирництво? Вирішувати повинні гуманітарії, а не науковці.
Оскільки наука стає брутальною грою ринкових сил та контролю над патентами, скептики та романтики серед нас повинні втрутитися, і ми вже це робимо. В одному дослідженні, що пропонувало безкоштовне секвенування геному для новонароджених, тільки 7% батьків виявили бажання взяти участь. Це наводить на думку, що громадськість обережно ставиться до того, як страховики, бізнесмени та урядовці можуть зловживати такими даними. Засіб Пінкера від спотворення науки – це залучення до неї світського гуманізму, гнучкої концепції доброти, що працює проти фінансового тиску. Проте чи можемо ми покладатися на технологів у такому доброзичливому дусі? Зараз у біотехнології головним є тільки ринок. Сучасні романтики мають право перейматися мотивами науковців, якщо навіть не самої науки.
Рушійна сила Романтизму полягає в тому, що він обстоює людяність на противагу науковому прогресу та розвитку сцієнтизму – широкої, комерційної та поверхневої маніпуляції наукою за межею того, що дозволяють докази. Митці-романтики, що прийняли нашу децентралізовану позицію у всесвіті Галілея, зображали людей маленькими на величному фоні природи – сам простір підкреслював напруженість між наукою як принципом організації та загадками природного світу, що неможливо пояснити. На думку історика науки Стівена Шапіна з Гарвардського університету, наше сучасне захоплення наукою походить від занепокоєння цією напругою – або, мабуть, відчуття того, що оскільки нічого не має особливого значення, повинна мати значення хоча б наука. «Сцієнтизм, що зараз відроджується, – писав він у 2015 році, – це не стільки ефективне вирішення проблем, які створює відношення між тим, що є і тим, що повинно бути, скільки симптом хвороби, що супроводжує їхнє розділення.»
Індустріалізація 20-го століття покінчила з Романтизмом, але з його завершенням, ми ризикуємо також втратити силу самоаналізу, і навіть совісті та відповідальності. Напруга, що визначала Романтизм, коли природа існує поза пануванням людського розуму, вимагає активного осмислення та сумління. Еволюція існує, і наука є значущою, але пласкі або корисливі тлумачення наукових знань ставлять наше життя під загрозу.
Ще у 1817 році поет Джон Кітс назвав це «негативною здатністю»: підтримувати невпевненість та сумнів. У своїй лекції «Воля до віри» (1896) психолог Вільям Джеймс нарікав, що «наукові абсолютисти роблять вигляд, що регулюють наше життя», і пояснив у своєму запереченні, що «наука перетворила цю нервозність на звичайну техніку, так званий метод верифікації; вона настільки закохалась у нього, що можна навіть сказати, що наука зовсім перестала піклуватися про саму істину».
Напруга залишається. Найбільше перетягування канату відбувається не між наукою та владою інституційної релігії, а скоріше між первинним зв’язком природи та владою інституційної науки. Багато хто каже, що Романтизм помер. Проте знову зростає напруга між Романтизмом та «солдатами» справжнього Просвітництва. Ми переживаємо культурне пробудження – своєрідне романтичне відродження – оскільки наукові дослідження не здатні цілком зобразити повну картину природи, «теорії всього» продовжують зазнавати невдачі, а науку експлуатують заради дистопічної реальності таких суперечливих галузей і явищ, як нео-євгеніка, а також генна інженерія та нерівний доступ до ліків та медичної допомоги.
Саме тому, що авторитет інституту науки став парадигмою, він повинен мати контркультуру.
Переклад з англійської мови
Джим Козубек, науковий письменник та обчислювальний біолог, живе в Кембриджі, штат Массачусетс.
Перекладачка: Владислава Ющенко, студентка Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.
Стаття вперше була опублікована англійською мовою під заголовком «Enlightenment rationality is not enough: we need a new Romanticism» в журналі «Aeon» 18 квітня 2018 р.