Впродовж 30-го листопада та 1-го грудня минулого року в Потсдамі (Німеччина) відбувався доволі цікавий науковий захід, що стосувався України: «70-ти річчя закінчення Другої світової війни у Східній Європі: завершальний семінар міжнародного дослідницького проекту і перспективи подальшого наукового вивчення комеморативних практик»¹. Організований він співробітниками Ейнштейнівського форуму² у партнерстві з Німецько-російським музеєм «Берлін-Карлхорст»³ та за підтримки фонду «Памʼять, відповідальність і майбутнє»⁴.

Головним предметом обговорення стали результати роботи інтернаціональної групи дослідників (соціологів, істориків, антропологів, культурологів та фотографів), які протягом 2013-го та 2015-го років вивчали як проходять святкування Дня Перемоги у колишніх республіках СРСР та країнах, що зазнали радянського впливу.

Семінар складався з двох частин, кожній з яких було відведено по одному дню.

Першого дня, відбулося представлення громадськості одного зі здобутків проекту: збірника статей «Комеморація війни як подія: 9 травня 2015 р. в постсоціалістичній Європі»⁵. У книзі знайшли висвітлення такі питання як історичне та політичне підґрунтя святкувань 9-го травня, специфіка недавніх відзначень Дня Перемоги, опубліковано карти та фотографії з міст, у яких збиралися матеріали.

В публічній презентації збірника взяли участь його редактори: науковий співробітник Ейнштейнівського форуму Михайло Габович, географ та міський антрополог Кордула Гданець, науковий співробітник кафедри історії Східної Європи Рейнського університету ім. Фрідріха Вільгельма в Боні Катерина Махотіна, а також запрошені на захід історик Ульріка Юрайт та директор Німецько-російського музею «Берлін-Карлхорст» Йорг Морре.

В ході обговорення учасники семінару виділили деякі особливості святкування Дня Перемоги у окремих пострадянських країнах. Так, було відмічено, що в суверенній Білорусі відзначається радянська Перемога під гаслом «Ми перемогли разом». Разом з цим, в Україні зʼявилися нові символи свята, зокрема, замість георгіївської стрічки – червоний мак, святкування відбуваються два дні: 8-го та 9-го травня. Натомість в Росії дедалі більшого розмаху набуває акція «Безсмертний полк», яку не можна зарахувати суто до ініціативи офіційної влади й назвати такою, що тримається виключно на адміністративному примусі, бо ж явище є складнішим, користується підтримкою серед населення.

Підсумок першого дня семінару можна схарактеризувати думкою, висловленою одним з учасників щодо інструменталізації історії: історія використовується, але питання в тому, як використовується та яким цілям слугує. Приклад відзначення Дня Перемоги у різних країнах це ілюструє найкраще.

На другий день відбулося обговорення підсумків проекту загалом. Учасники мали змогу ознайомитися із можливостями використання зібраної бази інтервʼю (близько 500 аудіосвідчень).

Окреме місце було відведено дискусії «Безсмертний полк» в контексті пострадянських соціальних рухів». За допомогою відеозвʼязку до обговорення долучилися історики: Дмитро Титаренко (Донецьк – Кривий Ріг, Україна) та Ніна Тумаркіна (Бостон, США), а також соціолог Тетяна Барчунова (Новосибірськ, Росія). Кожний ділився своїм баченням та дослідницьким досвідом на ниві осмислення цієї акції.

Так, за словами Дмитра Титаренка на території нинішньої «Донецької Народної Республіки» День Перемоги активно використовується з метою згуртування всього населення, оскільки це свято символізує спільні цінності. Історик резюмував, що у Донецьку в 2016-му році акція «Безсмертний полк» була більш масовою ніж роком раніше.

Ніна Тумаркіна слушно підмітила, одну із граней акції «Безсмертний полк»: це один із державних механізмів сучасної Росії через який реалізується запит на патріотичне виховання.

Цікавим було порівняння Тетяни Барчунової, яка назвала вищевказану акцію скоріш релігійним культом, аніж світським заходом. Культом, під час якого відбувається поклоніння певному спільному святому. За її словами, портрети родичів-фронтовиків, які несуть люди, за формою та презентацією є іконами, тоді як за змістом – ні.

Згадали учасники й торішню акцію «Безсмертний полк» та святкування Дня Перемоги в Ізраїлі. Там, згідно свідчень деяких ізраїльтян, відбувається підміна минулих ворогів на сучасних: як колись Радянський Союз воював проти фашистів-німців, так тепер Ізраїль воює проти «фашистів»-арабів.

Загалом, другий робочий день, можна назвати днем перспектив. Перспектив вже реалізованих й тих, які ще потрібно здійснити: передусім опрацювати зібраний масив інтервʼю й здійснити їх наукову розробку.

Іван Капась
Участь у семінарі стала можливою завдяки стипендії Німецько-української комісії істориків

1. «Der 70. Jahrestag des Kriegsendes in Osteuropa: Nachlese des internationalen Forschungsprojekts und Perspektiven der weiterführenden Forschung zu Gedenkpraktiken».
2. Das Einstein Forum – громадський фонд землі Бранденбург, науково-дослідна організація, що займається міждисциплінарними дослідженнями та є майданчиком для обговорення суспільно-важливих тем.
3. Das Deutsch-Russisches Museum Berlin-Karlshorst.
4. Die Stiftung «Erinnerung, Verantwortung und Zukunft» (EVZ).
5. Kriegsgedenken als Event. Der 9. Mai 2015 im postsozialistischen Europa. Editors: Mischa Gabowitsch, Cordula Gdaniec, Ekaterina Makhotina. Paderborn: Schoeningh Ferdinand Gmbh, 320 S.