Конгрес ASEES-MAГ триває другий день. Його програма, попри те, що формалізована в грубеньку книжку, не обмежується власне панелями і круглими столами. До того ж зараз у Львові відбуваються інші наукові події, дотичні до конгресу хоча б тим, що стали можливими завдяки перебуванню «тут і зараз» гуманітаріїв з різних країн, котрих, за звичайних умов, важко зібрати разом. Однією з таких дотичних до конгресу, але і цілком самостійних подій, стала церемонія вручення премії Канадського інституту українських студій за найкращі українознавчі публікації в галузі гуманітарних та соціальних наук. Нагадаю, що дана премія була заснована у 2013 році й вже одного разу знайшла своїх лауреатів. Вона вручається в двох номінаціях – краща книга та краща стаття. Головними критеріями виступають висока наукова якість дослідження, застосування сучасних методологічних підходів, інноваційне значення для українських студій і науки в цілому. Для отримання премії висуваються тексти, написані у будь-якій країні світу, будь-якою мовою, в тому числі дослідження українських феноменів поза межами України/українських етнічних земель. На майбутнє планується присуджувати окремі нагороди за публікації видані в Україні та поза її межами.

Організаційно преміальний комітет складається з двох частин – з відбіркового комітету в Україні, що включає провідних науковців різних галузей, та з журі у Канаді, яке ухвалює остаточне рішення щодо присудження премії. Головою відбіркового комітету в Україні є Наталя Яковенко. В 2014 - 2015 рр. членами комітету були відомі науковці, визнані фахівці у своїх галузях: Ярослав Грицак, Віталій Михайловський, Володимир Панченко, Олег Турій, Ольга Філіппова. Склад комітету є змінним щороку, надалі до нього буде включено низку фахівців із Канади та США.

Цього року короткий список претендентів, поданий до КІУСу виглядав наступним чином:

Книги:

1.Старченко Наталя. Честь, кров і риторика. Конфлікт у шляхетському середовищі Волині (друга половина ХVI – ХVІI століття). – К.:Laurus, 2014.

2.Гриценко Олександр. Пам’ять місцевого виробництва. Трансформація символічного простору та історичної пам’яті. Київ: К.І.С., 2014.

3.Сліпий Йосиф. Спомини / За ред. Івана Дацька і Марії Горячої. Львів: Видавництво УКУ, 2014.

4. Gil Andrzej, Skoczylas Ihor. Kościoły Wschodnie w państwie polsko-litewskim w procesie przemian i adaptacji: metropolia kijowska w latach 1458–1795. Lublin-Lwów, 2014.

Статті:

1.Осин Вадим. Академия и политический режим. Академия и неопатримониальная наука в Украине (и Молдове) // Ab Imperio. 2014. №3.

2.Kulyk Volodymyr. Ukrainian Nationalism since the Outbreak of Euromaidan // Ab Imperio. 2014. №3.

Думається, що з цього короткого (а хотілося б побачити і довгий) списку кожен зробить свої висновки. Мою ж увагу найперше привернуло те, що обидві статті опубліковані в одному журналі – Ab Imperio. Це видання є дійсно авторитетним та справді peer review (чого практично немає в українській гуманітаристиці), а його редакція щільно працює з авторами. З іншого боку, журнал є відомим і гарно представленй в Інтернет-мережі, і тут замислюєшся про теж потужні, але «непомічені» публікації. Однак це – риторичні роздуми, а тому перейдемо безпосередньо до дійства, котре, до слова, проходило у стінах Львівського національного університету.

Модератор церемонії – Наталя Яковенко – охарактеризувала його, як спектакль з прологу і двох актів. Власне в пролозі, технічний секретар преміального комітету Ірина Склокіна розповіла про саму ідею премії. Нагадаю, що окрім диплому та премії лауреати отримують інукшук – скульптурку корінних мешканців Канади інуїтів, котрими вони, окрім всього, маркували стежки, позначали місця сховку їжі, вказували напрям руху чи сповіщали про небезпеку. З одного боку інукшук мусить нагадувати про КІУС, як найпівнічнішу офіційну українознавчу інституцію в світі, з іншого – вказує дорогу для дослідників, з третього – символізує комунікацію на різних рівнях.

За форматом церемонії в першому акті присутні говорили про «іменинників» та їх науковий доробок. Йшлося також про проблеми дотичні до порушених авторами та стан української гуманітаристики в цілому. Отож у номінації «краща книга» перемогла книга Наталі Старченко «Честь, кров і риторика. Конфлікт у шляхетському середовищі Волині», огляд котрої ми вже розміщували на нашому сайті. За словами Миколи Климчука (головний редактор видавництва «Laurus»), це остання книжка Лаурусу, яка видана до Революції гідності. Вона витримала два видання й знайшла свого читача. На думку редактора, секрет успіху книги в тому числі й у якісній поліграфії та численних ілюстраціях. З іншого боку, книга є результатом тривалої праці. Як сказав редактор «років 10 я чув, що Наталя Старченко пише книжку, це вже стало таким собі мемом. Тепер книга дописана, однак, щоб закрити авторський гештальт треба її переробити на сценарій блокбастера». Про зміст книги більше говорили Олексій Винниченко та Юрій Волошин. На їх переконання дослідження знаменує відхід від радянських практик і є свідченням зрушень в українській історіографії. Книга наближає до читача людину ранньомодерної доби, до того ж написана легким стилем, насичена яскравими метафорами та напрочуд гарно читається.

У номінації «краща стаття» інукшуком відзначена стаття Володимира Кулика «Ukrainian Nationalism since the Outbreak of Euromaidan». Як зауважив його колега по цеху Олексій Гарань, лауреат є одним з небагатьох українських політологів, котрі творять на рівні сучасної політологічної науки. Відзначена стаття написана по гарячих слідах та аналізує націоналізм на двох рівнях (еліти і маси). Вона, з точки зору академічної політології, відкриває світові те, що відбувалося в Україні на Євромайдані.

Основними дійовими особами другого акту були вже лауреати, вони говорили свої тексти та свій шлях до успіху. Секретом Наталі Старченко виявилося оточення успішних людей та успішних колег, в котрому правилом є взаємодопомога, обмін ідеями, джерелами, книгами. Автор кращої статті Володимир Кулик поділився досвідом писання важкого тексту про Революцію гідності як її учасник: «на Майдані я вимкнув дослідника і був фізичним тілом, а потім увімкнув науковця і написав текст для Ab Imperio, але для цього довелося вилізти із кришталевої вежі». На його думку, важливість подібних премій у тому, що вони структурують наукове поле. Від себе хочу наголосити й на корисності церемоній вручення таких премій. Попри врочисті підстави, зібрання пройшло у форматі доволі потужного круглого столу, зокрема й через зірковий склад учасників та відповідний рівень обговорення.