Президентові України П. О. Порошенку

    Прем’єр-міністру України А. П. Яценюку

           Голові Верховної Ради України В. Б. Гройсману

КОЛЕКТИВНА ВИМОГА

ПРАЦІВНИКІВ ІНСТИТУТУ ЛІТЕРАТУРИ

ІМ. Т. Г. ШЕВЧЕНКА НАН УКРАЇНИ

      Ми, колектив одного з найстаріших інститутів НАН України з 90-річною історією, позитивно сприйняли Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (чинний з 16 січня 2016 р.), брали участь у його опрацюванні, виходячи зі своєї щоденної академічної практики. Наші пропозиції диктувалися розумінням того, що інститути Національної академії наук України – це науково-дослідні установи державотворчого масштабу. Вони становлять інтелектуальний базис України, формують світоглядні засади суспільства, репрезентують українську ідентичність у світі.

      Працівники Інституту літератури у найскладніших умовах зберігають рукописи Г. Сковороди, Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки та ін., готують багатотомні академічні видання творів письменників-класиків. Здобутки Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України – зібрання творів Івана Франка у 50 томах, Лесі Українки у 12 томах, Повне зібрання творів Тараса Шевченка у 12 томах, «Шевченківська енциклопедія» у 6 томах, Історія української культури у 5 томах (9 книг), Історія української літератури у 12 томах, готується «Франківська енциклопедія», інші фундаментальні проекти. За усіма виданнями – титанічна праця вчених, формування наукових шкіл. В інституті розвинені різні напрямки дослідницької діяльності, відсутні у вищих навчальних закладах, здійснюється підготовка висококваліфікованих наукових кадрів. Проте через скорочення фінансування і так звану «оптимізацію чисельності» академічних установ ми опинилися перед загрозою скорочення на третину кількості співробітників. Як наслідок – згортання нових академічних проектів. Окрім того, ми не маємо змоги підготувати фахівців, які б досліджували літератури Іспанії, Італії, Скандинавії, Прибалтійських країн, Німеччини, США, Канади, країн Сходу. Тим часом українські науковці-гуманітарії сповідують політику максимальної відкритості до Європи і світу, до світової наукової спільноти, беручи участь в апробації наукових розробок на міжнародних конференціях (зазвичай власним коштом, оскільки НАН України не фінансує жодних наукових відряджень – ні на закордонні конгреси, симпозіуми, конференції, ні навіть на наукові конференції в межах України).

      Недалекоглядна політика Адміністрації Президента, Кабінету Міністрів, Верховної Ради України підриває інтелектуальний фундамент нашої держави, розмиває суспільно важливі цінності, позбавляє майбутні покоління інтелектуальних підвалин своєї державності. Нація без потужної національної науки – відстала і неповноцінна нація: це аксіома. А надолужити втрачене буде не можливо. Це продемонстрував досвід Росії, Білорусі, Казахстану з «псевдореформами» у їхніх академіях.

      Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України, Президент України ще мають можливість зупинити руйнування гуманітарних інститутів у НАН України. Для цього необхідно забезпечити мінімальні потреби, визначені Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Кабінет Міністрів має здійснити поступовий перехід до фінансування діяльності НАН України на рівні належного наукового і науково-технічного забезпечення європейських академічних учених, аби статус і рівень оплати праці наукового співробітника (кандидата/доктора наук) стали в нашому суспільстві престижними, а молодь перестала емігрувати за кордон, втративши віру в країну, котра не дбає про своє майбутнє. Для прикладу:

      Натомість в Україні: середня місячна зарплата наукового співробітника  нашого інституту за умови повної зайнятості та без відрахувань становить сьогодні приблизно 160 доларів США, старшого наукового співробітника — 240 дол. США.

      Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», котрий набрав чинності 16 січня 2016 р., передбачено, що оплата праці науковця повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для його ефективної самостійної творчої діяльності. Статтею 36 (ч. 2) цього ж Закону передбачено з 1 січня 2020 р. встановлення ставок (окладів) науковим працівникам державних наукових установ, виходячи з розрахунку посадового окладу молодшого наукового співробітника на рівні не нижче подвійної середньої заробітної плати у промисловості в цілому по Україні. Крім того, з 1 січня 2020 р. (стаття 48, ч. 2) держава забезпечує бюджетне фінансування наукової і науково-технічної діяльності у розмірі не менше 1,7 відсотка валового внутрішнього продукту України.

      Проте нинішній Кабінет Міністрів упродовж останніх років відчутно скоротив видатки Державного бюджету України на наукову і науково-технічну діяльність. Обсяги фінансування у першому кварталі 2016 р. не забезпечують видатків академічних інститутів навіть за такими захищеними статтями, як виплата заробітної плати та оплата комунальних послуг (не кажучи вже про технічне забезпечення установи). Через дефіцит фонду оплати праці адміністрації установ НАН України змушені запроваджувати режим неповного робочого часу, відпустки без збереження заробітної плати, скорочення наукового персоналу тощо.

      Украй обмежене фінансування веде до падіння престижу наукової праці, різкого скорочення чисельності наукових кадрів, еміграції талановитої української молоді, а, отже, істотного збіднення інтелектуального потенціалу нашої держави. За таких умов запроваджувати норми Закону «Про наукову і науково-технічну діяльність» щодо фінансування науки через кілька років вже не буде потреби: академічна наука втратить свій людський потенціал.

      Цілком очевидно, що нині дуже багатьом вигідно, щоби НАН України розвалилася із середини й перестала існувати. В умовах фінансової нестабільності — це реальний сценарій: поступово зменшувати кількість науковців з тим, щоб у перспективі колектив інституту не зміг забезпечити виконання державних замовлень, а відтак — розформувати установи.

      Щоби зупинити подальше руйнування Національної академії наук України та невідкладно вирішити фінансові проблеми академічної науки вимагаємо:

      1. Переглянути Державний бюджет 2016 р. щодо фінансування Національної академії наук України на рівні мінімальної сумарної потреби (з урахуванням інфляції).

      2. Забезпечити розподіл коштів на розвиток інфраструктури НАН України та фундаментальних і прикладних досліджень установ, належної оплати праці вчених з метою поступового доведення її до рівня, визначеного статтею 36 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

      3. Припинити ганебну практику «оптимізації чисельності» академічних установ: запровадження режиму неповного робочого часу, відпусток без збереження заробітної плати, згортання перспективних наукових проектів та ліквідації наукових відділів, скорочення наукових фахівців.

      4. Фінансування діяльності НАН України довести до рівня необхідного наукового і науково-технічного забезпечення європейських академічних учених.

      5. Забезпечувати державними замовленнями українських науковців та гарантувати невідкладне використання оригінальних наукових розробок, ідей, досліджень тощо для ефективного розвитку держави.

      У разі ігнорування наших вимог, за подальшої бездіяльності Уряду у вирішенні проблем вітчизняної академічної науки, ми, працівники Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, разом з ученими інших академічних установ, маємо намір удатися до протестних акцій з їх максимальним оприлюдненням у вітчизняних та закордонних ЗМІ, щоб захистити українську науку й привернути увагу суспільства до критичного становища, в якому опинилися науковці.

           Колектив Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України

      (ухвалено на загальних зборах 23 лютого 2016 р.)