Учасники конференції перед старим будинком Бібліотеки Варшавського університету.

20−22 липня 2015 р. у Варшаві відбулося одразу три важливі та взаємопов’язані події: закінчила свою роботу 25-а літня школа Студій Східної Європи Варшавського університету (WSL UW), відбулася конференція та надзвичайний з’їзд випускників і викладачів цього навчального закладу, присвячені ювілею.

Як відомо, Студії Східної Європи були започатковані у 1990 р. при Варшавському університеті. Вони були покликані готувати молодих і добре освічених фахівців з так званих «східних справ» для потреб науки, держави та громадянського суспільства, котрі походили з Польщі, Центральної та Східної Європи, Кавказу та Середньої Азії, а також цікавилися історією і сучасністю цих регіонів. Історія Студій уходить своїм корінням у далекі міжвоєнні часи і пов’язана з двома «совєтологічними» інституціями. Однією з них був Східний Інститут у Варшаві (1926−1939), а другою – Науково-дослідний інститут Східної Європи у Вільно (1930−1939). Вони обидві ставили собі за мету готувати молодих фахівців для державної та дипломатичної служби ІІ Речі Посполитої. При обох інститутах діяли особливі студії. Зокрема, при Варшавському Східному інституті діяла 2-літня «Сходознавча школа», а при Віленському інституті – «Школа політичних наук» або 3-річні студії, основним елементом яких були лекції та практичні заняття з відомими польськими та закордонними фахівцями. Не останнє місце в діяльності згаданих шкіл відігравала пропаганда «прометеїзму» − тобто ідей політичного й інтелектуального руху Європи міжвоєнного часу, спрямованого проти СРСР, що мав на меті боротьбу за незалежність тих країн, яким протягом 1918−1921 рр. насильницьким шляхом був нав’язаний радянський режим. Цей рух постав значною мірою завдяки діячам еміграційного Уряду УНР, що діяв у Варшаві та Парижі. Підтримували його й еміграційні уряди Грузії, Азербайджану, Вірменії, Туркестану та інших країн.

Після Другої світової війни розвивати ідеї «прометеїзму» продовжили в Лондоні, де діяли «Східний інститут», який видавав часопис «The Eastern Review», та «Східні курси». Величезний вплив на появу сучасних Студій Східної Європи свого часу мав Єжи Ґедройц, який вважав, що поляки повинні співпрацювати з українцями, білорусами та литовцями, бо саме набуття незалежності їхніми країнами і добрі стосунки з поляками, стануть запорукою безпеки не лише Польщі, але й цілого регіону у майбутньому. Відтак теперішні Студії стали продовженням тих зусиль, які вживав підпільний за часів «Солідарності» Інститут Східної Європи (1983−1985).

У 1990 р. завдяки сприянню керівництва Орієнтологічного інституту, зокрема, відомого тюрколога професора Тадеуша Майди (Tadeusz Majda), постали Студії національних проблем Радянського союзу і Центрально-Східної Європи. Ініціаторами постання нової інституції були Анджей Ананіч (Andzej Ananicz) та Ян Маліцький (Jan Malicki). Дещо пізніше, після розпаду СРСР, було прийнято рішення про зміну назви на Студії Східної Європи та Середньої Азії, а згодом − на Студії Східної Європи Варшавського університету, яку ця інституція носить донині.

Директор Студій Східної Європи професор Ян Маліцький вітає учасників конференції.

Перша літня школа відбулася у 1992 р. Від того часу її випускниками стало понад 600 осіб з різних країн Європи, Азії та Кавказу. Випускників, викладачів та організаторів школи об’єднує єдиний у своєму роді Міжнародний клуб, який регулярно проводить свої з’їзди та конференції. Перший такий з’їзд відбувся у 2000 р. у Варшаві (Польща), там же проходили третій (2004) та дев’ятий (2015) з’їзди, другий (2002) з’їзд відбувся у Брно (Чехія), четвертий (2005) – у Каунасі (Литва), п’ятий (2007) – у Києві (Україна), шостий (2008) у Івано-Франківську−Яремче (Україна), сьомий (2010) у Варшаві−Нєпортові (Польща), восьмий (2013) – у Празі (Чехія).

Викладачами Студій Східної Європи та їхньої літньої школи було понад 150 осіб. Серед них, перш за все, слід відзначити докторів габілітованих Йоанну Ґєровську-Каллаур (Joanna Gierowska-Kałłaur), Олю Гнатюк, Казимира Юрчака, Маріуша Ковальського, Якуба Садовського, Лєшека Заштовта (Leszek Sasztowt), Еґідіуша Александравічуса (Egidijus Alesandravicius), Даніеля Бовуа, Нормана Девіса, Мирослава Гроха, Богдана Осадчука, Ричарда Пайпса, Майкла Ривкіна (Michael Rywkin), Джейн Керрі (Jane Curry), Яна Кубіка (Jan Kubik), Анджея Сулиму-Камінського та багатьох інших.

Найбільшу кількість випускників школи становлять громадяни України. Серед них вже чимало відомих та поважних осіб, які нині є послами України до країн Європи, ректорами університетів, працівниками різних інститутів НАНУ, викладачами регіональних університетів та інших навчальних закладів, відомими громадськими діячами, письменниками, працівниками різних державних установ.

25-річчя літньої школи Студій Східної Європи обумовило особливий порядок урочистостей та програму конференції. 20-го липня після останніх лекцій для цьогорічних слухачів було організовано їхню зустріч з членами правління Клубу, під час якого чинні президенти Роман Барон (Прага) та Роман Мадецький (Брно) привітали присутніх, розповіли про сутність Клубу та засади його функціонування. Члени Правління Рустіс Камунтавічус (Каунас) та Ольга Ковалевська (Київ) розповіли про сайт Клубу та умови членства, запросили молодь приєднатися до решти учасників і взяти участь у конференції з нагоди ювілею. О 16-й годині в Костелі Візиток відбулася традиційна служба  в пам’ять померлих викладачів та випускників школи, а увечері відбулися урочистості з нагоди 25-річчя Студій та школи, під час яких з вітальними словами до присутніх 98 випускників, 8 викладачів та 7 членів оргкомітету, звернувся сам незмінний директор професор Ян Маліцький, екс-міністр закордонних справ, чинний посол України в Польщі Андрій Дещиця та ректор Прикарпатського Національного університету ім. Василя Стефаника, член правління Міжнародного клубу випускників та викладачів Літньої школи Ігор Цепенда. Усім учасникам заходу Ян Маліцький від імені організаторів презентував чудовий інформаційний альбом «Studium Europy Wschodniej Uniwersytetu Warszawskiego. 25 Jubileusz 1990−2015», яскраво ілюстрований численними світлинами.

Наступного дня відбулася публічна лекція відомого польського економіста та політика, організатора й ідейного натхненника польських економічних реформ (так званої «шокової терапії»), екс-віце-прем’єра і міністра фінансів в уряді Тадеуша Мазовецького, професора Лєшека Бальцеровича.

Професор Лєшек Бальцерович у Бальній залі Палацу Потоцьких.

Лекція славетного економіста мала назву «Інституціональні та економічні зміни після соціалізму». Цей виступ був коротким викладом відомої статті (розділу) під назвою «Стабілізація та реформи під екстраординарних та нормальних політиків», що стала результатом узагальнення та саморефлексії автора над власною публічною діяльністю протягом останніх 25 років. Бальцерович у тезовій формі виклав основи розуміння капіталізму та соціалізму, їхню принципову різницю, обумовленість нежиттєздатності соціалістичного способу виробництва та необхідні інституціональні й економічні зміни, які здатні скласти основу переходу від планової до ринкової економіки. В дискусії, яка розгорнулася після завершення лекції, в основному обговорювалися питання, переважно пов’язані з сучасним становищем України. На запитання щодо імовірної співпраці відомого економіста з теперішньою українською владою та українськими реформаторами, Бальцерович відповів, що така співпраця вже мала місце. На прохання озвучити необхідні для України умови успішного реформування, професор зазначив, що такими умовами мають бути система демократичних виборів як запорука політичної конкуренції, приватна власність як основа господарської ініціативи громадян, верховенство права як регулятор суспільного життя в його політичних та економічних формах прояву. На запитання щодо засилля в нашій країні кланово-олігархічних груп та перспектив боротьби з ними, Бальцерович висловив міркування щодо небажаності ведення війни на два фронти, тобто спочатку треба розібратися з агресією Росії на Сході України, а потім вступати у відкриту війну з олігархами.

У другій половині дня 21 липня 2015 р. у конференційній залі розпочалися виступи випускників різних років, об’єднаних загальною темою «Досвід 25-ліття….». За задумом організаторів усі виступи були поділені на чотири робочі панелі, модераторами яких по черзі виступили усі члени правління Клубу випускників. Рустіс Камунтавічус (Каунас) у своєму виступі проаналізував статистику щодо кількості зацікавлених слухачів Літньої школи, які кожного року подають свої заявки на конкурс, їхньої приналежності до певних країн Центрально-Східної Європи, Кавказу чи Середньої Азії, володіння польською та англійською мовами, їхніх подальших наукових зацікавлень та участі у міжнародній співпраці. Ольга Морозова (Миколаїв) спробувала проаналізувати характер діяльності Школи протягом 25 років її існування. Ольга Ковалевська (Київ) запропонувала до уваги учасників конференції тему «Пам’ятник та пам’ять: стратегії візуалізації історичної пам’яті»

Доповідь Ольги Ковалевської.

У своїй доповіді дослідниця спробувала в контексті політики пам’яті країн Європи розглянути конкретні приклади різних варіантів візуалізації історичної пам’яті країн пострадянського простору, а також виокремити сучасні тенденції цієї політики в Україні. Наталія Міненкова (Донецьк−Вінниця) у доповіді «Важка дорога України на Захід або специфіка системної трансформації» окреслила болючу для усіх українців тему війни на Сході, проблему анексії Криму та захоплення частини території Донбасу. Головна думка доповідачки, з якою вона звернулася до учасників конференції, полягала у заклику відмовитися від спрощеного ставлення до проблеми війни на Донбасі. Н. Міненкова чітко озвучила, що не усі мешканці Донбасу є сепаратистами, і далеко не усі мешканці решти території України є патріотами. Ольга Вознюк (Львів-Відень) представила до уваги аудиторії «Культурну візію Галичини: перед та після розпаду провінції». Геннадій Корольов (Київ) зосередив свою увагу на постаті відомого польського геополітика Оскара Галецького та його концепції Центрально-Східної Європи. Доповідач розкрив поширені міфи та особливості інтерпретацій запровадженого Галецьким поняття, еволюцію його власних поглядів на об’єкт своїх досліджень. Наталія Єржиківська (Київ) спробувала розкрити цікаві моменти Версальської (Паризької) мирної конференції 1919 р. крізь призму контактів французьких та українських письменників, істориків та дипломатів. Юрій Федорик звернув увагу учасників конференції на не передбачувані наслідки російської релігійної політики на території Королівства Польського у другій половині ХІХ ст. в контексті сучасного російсько-українського конфлікту. У доповіді в основному йшлося про зміни віросповідання місцевими мешканцями, які замість православ’я обирали католицизм чи уніатство. Нарешті, остання доповідь Андрія Пукшто (Каунас) була присвячена ролі національних меншин у двосторонніх стосунках держав Центрально-Східної Європи на прикладі литовсько-польских взаємин протягом 1990−2015 рр. Усі виголошені доповіді супроводжувалися цікавими запитаннями та загальним обміном думками між учасниками конференції.

Доповідь Анжея Пукшто.

Окремим пунктом конференційної програми була презентація двотомника доповідей та окремих досліджень, які постали в результаті проведення попередньої конференції у Празі у вересні 2013 р. Оскільки конференція була прив’язана до 90-ліття чеської полоністики, то організатори презентували перший чеськомовний том наукових праць, які були об’єднані спільною темою «Чеські дослідження Польщі в європейському контексті» і фактично становили колективну монографію під загальною редакцією міжнародної групи редакторів. Другий том цієї праці, як зазначили відповідальні редактори Р. Барон (Інститут історії Чехії Чеської академії наук) та Р. Мадецький (Університет Томаша Масарика в Брно), має з’явитися до кінця поточного року польською мовою. Саме другий том, за задумом авторів, буде містити матеріали щодо історії української полоністики та її видатних представників. Приємним закінченням цього конференційного дня став святковий салют на честь 25-річчя літньої школи Студій Східної Європи.

22 липня відбулося підбиття підсумків конференції, традиційна урочиста передача повноважень від колишніх президентів Клубу до теперішнього, яким став Давид Колбая (Грузія), а також було обрано імовірне місце проведення наступної конференції та з’їзду випускників і викладачів літньої школи, яка має відбутися згідно зі статутом Клубу літом 2017 р.

Ковалевська Ольга – доктор історичних наук, доцент, старший науковий співробітник відділу української історіографії Інституту історії України НАН України. Випускниця ХІV-ї літньої школи Студій Східної Європи, колишня президент Міжнародного клубу випускників та викладачів WSL UW (2007−2008), членкіня правління Клубу.