Боснія і Герцеговина – це невелика й відносно бідна балканська країна із вкрай складним минулим. Її площа становить 51 197 км², столицею є місто Сараєво, рельєф – переважно гірський із численними мальовничими пейзажами. Станом на 2012 рік населення складало 3 879 296чол., із яких 48 % — мусульмани-бошняки, 37 % – православні серби, 14 % – католики-хорвати.
До 1991 р. це була Соціалістична Республіка Боснія і Герцеговина, одна із 6 республік Югославії, зразкова щодо дотримання міжетнічної гармонії – «братства і єдинства». У 1992–1995 рр. на території цієї країни тривала кривава громадянська війна між трьома її народами – сербами, хорватами та мусульманами-бошняками. Почалась вона після проголошення незалежності Боснії і Герцеговнини від Югославії у квітні 1992 р. як конфлікт між сербами та Югославською народною армією з одного боку та мусульманами й хорватами з іншого, потім усі три сторони воювали одна проти одної і активно практикували етнічні чистки. У 1994–1995 рр. хорвати та мусульмани-бошняки, знову об’єднавшись і за підтримки авіації НАТО, завдали ряд поразок боснійським сербам. Таким чином, у Боснії і Герцеговині встановилась рівновага сил. Зрештою, у грудні 1995 р. конфлікт завершився підписанням Дейтонського мирного договору за посередництва західних країн. Умови цього договору й до сьогодні визначають політичний устрій цієї країни. Боснія і Герцеговина – конфедерації, яку формують два політичні суб'єкти: Республіка Сербська та хорватсько-мусульманська Федерація Боснії і Герцеговини. Фактично ж, країна й далі залишається поділеною. Лише мусульмани-бошняки сприймають її як свою державу. Таким чином, за міжнародного втручання конфлікт було зупинено ще в 1995 р., але ефективного рецепту державного будівництва та міжнаціонального примирення, на жаль, не знайдено й до сьогодні. У цьому альбомі ви можете побачити, як мене зустріла ця країна, та які сліди останньої війни є очевидними й зараз.
Фото 1-2. Баня-Лука – столиця Республіки Сербської – одного із двох суб'єктів держави Боснія і Герцеговина. Загалом місто справляє дуже позитивне враження. На відміну від Сараєво та Мостара, слідів війни тут практично ніде не побачиш. Станом на 1991р. 49% населення Баня-Луки становили серби. В ході війни 1992‑1995рр. більшість мусульманського населення покинула місто, тому зараз серби тут становлять переважну більшість. На світлинах – головний міський православний храм Христа Спасителя і мечеть Ферхадія (зруйнована в 1993р. і відбудована в попередньому вигляді аж у 2016р.). Офіційних боснійських прапорів тут, як і в цілому по Республіці Сербській не побачиш – повсюди сербські триколори.
Фото 2-5. Сліди останньої війни в Боснії і Герцеговині можна побачити багато де. Ці світлини були зроблені в Центральній Боснії (Травнік, Вітез, долина Лашви) – по дорозі зі Баня-Луки до Сараєво.
Фото 6-7. Взагалі ж, Боснія (саме Боснія, а не кам’яниста Герцеговина) – дуже мальовнича і гориста. Місцями нагадує Карпати.
Фото 8. Пам’ятник югославам (представникам сербського, хорватського, мусульманського та чорногорського народів) – учасникам «народно-визвольної антифаштської боротьби» 1941–1945рр. (Сараєво, столиця Боснії і Герцеговини). У соціалістичні часи БіГ вважалась ледь зразковою в питаннях міжнаціональних відносин. Вона йменувалась республікою водночас і сербського, і хорватського і мусульманського (ця нація була закріплена конституцією 1963р.) народів. «Братство и jeдинство», одним словом. Така, ніби-то, ідилія протрималась із 1945 до 1990рр.
Фото 9-11. Латинський міст – місце, де 28 червня 1914 р. Гаврилом Принципом був убитий австрійський ерцгерцог Франц-Фердинанд. Усі ми добре знаємо, які сумні для світу наслідки мала ця подія. Поряд – меморіальна таблиця та музей цього вбивства (sic!).
Фото 12. Типова будівля в центрі Сараєво. Стара австро-угорська будівля, яка була “щедро” обстріляна в ході облоги міста та вуличних боїв. Тепер рани війни ретельно заштукатурені, але їх все-одно видно.
Фото 13. Мерія Сараєва. В 1992–1995 рр. ця красива будівля постраждала від бойових дій, але вже давно відновлена. Вона э одним із символів австро-угорської доби в історії цього боснійського міста.
Фото 14. Бошняцька (мусульманська) історична пам’ять про війну 1992–1995рр. на конкретному прикладі. Мусульмани позиціонують себе в даному конфлікті як жертви, які в «нерівних умовах героїчно боронились від агресії». Найболючішою сторінкою цією війни для боснійських мусульман є масова загибель цивільного населення від рук боснійських сербів у Сребреніці (Східна Боснія) у липні 1995р. Власне, Сребреніці й присвячена виставка, рекламу якої ви бачите на фото.
Фото 15. Традиційна сараєвська їжа (бурек, йогурт, турецька кава), яка також нагадує про минуле краю – його османську сторінку. Після такого частування голодним залишитись важко. У всьому відчувається якась східна гостинність і комфорт.
Фото 16-18. Мабуть, найбільш вражаючий музей Сараєво – музей «Тунелю порятунку» неподалік від аеродрому «Бутмір». Через цей, вручну прокопаний тунель, мусульманські війська та цивільне населення за час облоги Сараєво 1992–1995рр. протягнули десятки тонн гуманітарної допомоги, медикаментів, їжі, зброї та амуніції. Проходив даний тунель від цього не раз обстріляного будинку (що на фото) до сараєвського аеродрому, де розміщувались миротворці ООН. Фактчно, це був єдиний канал комунікації оточених у Сараєво мусульманських сил з рештою своєї території. До речі, 20 метрів тунелю залишили в автентичному вигляді для туристів.
Фото 19. Текія Благай біля Мостару (Герцеговина). Мусульманське село і один із небагатьох мусульманських (дервішських) монастирів у регіоні. Розташоване у дуже мальовничому місці – біля витоку річки Буна. Після завершення війни дервіші знову сюди повернулися.
Фото 20-22. Сліди хорватсько-мусульманської війни в Мостарі. Слідів більше, ніж в Сараєво.
Фото 23-24. Величезний напис у центрі Мостару, недалеко від знаменитого кам'яного моста, який закликає до примирення: «Не забувай, але вибач назавжди». На іншому фото – сам легендарний міст XVI ст., зруйнований в ході боїв хорватськими військами восени 1993р. Відбудований у попередньому вигляді за сприяння ЄС та ЮНЕСКО в 2002р.
Фото 25. Цікаве мостарське графіті – водночас мусульманське і партизанське, на якому зображене знамените фото входу югославських партизанських військ у звільнений від нацистів та усташів Мостар.
Фото 26. Пам’ятник комуністу, партизану, народному героєві Югославії Мустафі Чемаловічу.
Фото 27. Меджугорьє – одна з найвідоміших у Європі (особливо Центально-Східній) римо-католицьких святинь. Західна Герцеговина. Ця область заселена практично повністю хорватами. Хорвати тутешні, до речі, особливо націоналістично налаштовані. Вкрай популярне місце паломництва для поляків. За легендою, тут у 70‑і роки минулого століття відбулось явлення Святої Марії парі місцевих дітлахів. Що цікаво, у самому місті бачив кілька кафе й магазинів із назвою «Іван Павло ІІ». На паломниках місцеві дуже непогано розбагатіли.
Фото 28-31. Місто Требінє, Східна Герцеговина, Республіка Сербська. На мою суб'єктивну думку – одне з найсимпатичніших місць Боснії і Герцеговини. Руйнування з часів війни знайти вкрай важко, історичний центр міста на берегах реально чистої річки Требішніца – маленький, але охайний. Про герцеговинських сербів існує традиційний стереотип як про «найкращих», «найсуворіших» та «наймужніших» представників цього народу. У центрі Требінє, до речі, розташований великий меморіал загиблим сербським оборонцям міста часів війни 1992–1995‑рр.