2016 10 15 volyn 1

Цьогорічні події, пов’язані із українсько-польським протистоянням у роки Другої світової війни, увиразнили наскільки вони стали істотною частиною польської історичної свідомості. Рівно ж, вони ще раз виявили відмінності сприйняття їх в Україні та Польщі. Для польського суспільства тема Волині – жива, вона постійно викликає емоції, а для українського – марґінальний епізод, який має набагато менше значення, ніж протистояння з Росією та СРСР1. Як це не виглядало на перший погляд парадоксально саме пильна увага польської сторони може змінити ситуацію і змусити українську спільноту уважніше поставитися до волинської теми. І одним з елементів цього поступу видається стане фільм Войцєха Смажовського під промовистою назвою “Волинь”.

Загальна інформація.

Перш, ніж вести мову про саму кінострічку варто звернутися до формальної інформації, пов’язаної з її творцями. Отож, режисером та сценаристом резонансного фільму виступив Войцєх Смажовський (Wojciech Smarzowski). Польський театральний і теле-режисер, сценарист народився 1963 р. у м. Корчині біля Кросна, випускник Державної вищої школи кіно, телебачення і театру імені Леона Шиллера у Лодзі, а згодом Ягеллонського університету у Кракові. Спочатку працював над документальними фільмами, рекламами і музичними кліпами, а вже наприкінці 1990-х рр. він почав знімати класичне кіно. І нині його фільмографія виглядає доволі поважно: Małżowina (1998),  Na Wspólnej (серіал, 2003), Wesele (укр. Весілля, 2004), BrzydUla (серіал, 2008), Dom zły (укр. Злий дім, 2009), Londyńczycy 2 (серіал, 2009), Róża (2011), Drogówka (2012), Pod mocnym Aniołem (2014).

2016 10 15 volyn 2 smazhovskyi

Войцех Смажовський

Однією із поширених характеристик Войцєха Смажовського є його безкомпомпромісність і чи не бездушність у натуралізмі відтворення дійсності й історії2. Режисер відомий експресивними сценами у попередніх фільмах, відверті сцени насилля не є чужими для його творчості. За влучним спостереженням Софії Андрухович “Смажовський – режисер, відомий своїм умінням відображати найтемніше дно людської душі, понурість, безнадію, ненависть і ницість”3. Як зауважує Олег Покальчук, зазвичай увесь цей бруд подається публіці як показ життя таким, яким воно є – без прикрас4. І, вочевидь, режисер має повне право на таке бачення.

2016 10 15 volyn 3 srokovskyi

2016 10 15 volyn 4 srokovskyi nenavyst

Станіслав Сроковський

Варто також зупинитися на особі Станіслава Сроковського (Stanisław Srokowski), чия книга „Ненависть” („Nienawiść”, 2006)5 стала основою для екранізації. Він належить до тих польських поетів, прозаїків та драматургів, у творчості яких тема Кресів присутня надзвичайно активно. Йому належить кілька десятків творів на тему кресів, серед яких повісті “Духи дитинства” (“Duchy dzieciństwa)”6, “Репатріанти” (“Repatrianci”)7, трилогія „Ukraiński kochanek”, „Zdrada”, „Ślepcy idą do nieba”8. Не менш знаними є його висловлювання у засобах масової інформації9. Увага до кресової історії для Станіслава Сроковського не є випадковою, адже народився він 1936 р. у Гничах біля Підгаєць колишнього Тернопільського воєводства, звідки переїхав з батьками 1945 р.

2016 10 15 volyn 5 jakubik

Аркадіуш Якуб

Не можна оминути увагою виконавця однієї із головних ролей Мацєя Скіби (Maciej Skiba) Аркадіуша Якубіка (Arkadiusz Benedykt Jakubik). Цей актор здавна співпрацює з Войтком Смажовський і “Волинь” не стала винятком. Він є затребуваним актором, який поєднує це з режисерською та музичною діяльністю (вокаліст гурту Dr Misio). Однак, у контексті нашої розмови цікавим є інше – родина актора походить з Кресів і пережила ті події, про які розповідає фільм.

Ці зауваги видаються важливими для розуміння чому фільм Войтка Смажовського вийшов таким, а не інакшим. Вочевидь, кожен має право на своє бачення минулого і ніхто не має право заборонити його висловлювати. Як твердив свого часу Вольтер: “Я не згоден з тим, що ви говорите, але віддам своє життя, захищаючи ваше право висловити свою думку”. Тим паче коли ходить про свободу творчості. Але про жодну безпристрасність та об’єктивність тут не йдеться.

 

До історії створення.

Говорити про стрічку “Волинь” без того, щоб простежити як вона поставала, буде щонайменше неправильно. Отож, задум створення картини про українсько-польські відносини у Войцєха Сможовського виник 2011–2012 рр., попередній сценарій був готовий 2013 р. Кошторис стрічки було оцінено у 14 млн. злотих. Наприкінці 2013 р. режисер звертається до Польського Інституту Кіномистецтва (Polski Instytut Sztuki Filmowej) про дофінансування, й у березні 2014 р. отримує найбільшу суму серед усіх інших – 4 млн. злотих, хоч це менше, ніж просили продюсери. У 2016 р. оприлюднили інформацію про нестачу 2,5 млн. злотих на завершення зйомок і з березня заснували спеціальну фундацію (Fundacja na rzecz filmu Wołyń), завданням якої став збір коштів на дофінансування. Вочевидь через суспільний резонанс у травні 2016 р. польське телебачення (TVP – Telewizja Polska) приймає рішення про виділення Войцєху Смажовському 1 млн. злотих. для завершення роботи над фільмом. Так чи інакше справу вдалося довести до кінця.

2016 10 15 volyn 6 film

Уже від початку зйомок “Волинь” викликала чимало емоцій. Тим паче, що режисер не приховував своєї позиції і прагнення робити картину з польської перспективи10. Передбачаючи можливі наслідки від підтримки фільму відмовлялися деякі спонсори. Ймовірно, саме тому, побоюючись, що це не сприятиме поєднанню двох народів, частина польських інтелектуалів (як, наприклад, Ян Пєкло) сприйняли появу цього фільму як несвоєчасну11.

 

Щодо аналогій.

Цікаво, що стрічка Войцєха Смажовського одразу викликала цілу низку аналогій з іншими творами кінематографу. Перелік варто розпочати від витвору комуністичної пропаганди Еви і Чеслава Петельських (Ewa i Czesław Petelski) “Сержант Калень” (Ogniomistrz Kaleń, 1961) (фільм за антиукраїнською книгою Яна Ґерхарда (Jan Gerhard) „Łuny w Bieszczadach”). Звичайно це і фільм Єжи Гофмана (Jerzy Hofman) “Вогнем і мечем” (Ogniem i mieczem, 1999), який є екранізацією знакового, але непростого і суперечливого роману Генріха Сєнкєвіча. На думку глядача обов’язково прийде і фільм “Катинь” (Katyń, 2007) знаменитого Анджея Вайди (Andrzej Witold Wajda). Перелік кінострічок, аналогії з якими викликав твір Войтка Смажовського, не вичерпують творіння лише польського кінематографа. Розлога компаративістика стрічки “Волинь” пов’язана із твором Майклом Чіміно (Michael Cimino) “Мисливець на оленів” (The Deer Hunter, 1978), який свого часу, навіть, став лауреатом п’яти Оскарів. Згадувалися й паралелі з фільмом Елєма Клімова “Іди і дивись” (1985).

2016 10 15 volyn 7 matke ojcove

Не можна оминути й того факту, що ті емоції, які викликає твір польського режисера, наближені до тих, які провокує німецький телевізійний серіал “Наші матері, наші батьки” (Unsere Mutter, unsere Väter) режисер Філіп Каделбах (Philipp Kadelbach). Досить часто у контексті розмов про стиль польського режисера виринають згадки про Квентіна Тарантіно та його “Джанґо” (Django, 2013). У одній з рецензій на збірку Станіслава Сроковського, яка лягла в основу стрічки, за рівнем змаьованого насилля порівняли із фільмом Мела Гібсона  “Апокаліпто” (Apocalypto, 2006), до того ж не на користь останнього.

 

Фактографічні зауваги.

Певні рефлексії щодо змісту стрічки “Волинь” варто розпочати від початку. Адже фільм відкриває мотто – слова Яна Залєського (Jan Zaleski, батько сумновідомого ксьондза Тадеуша Ісаковіча-Залєського): “Жертви Волині були забиті двічі: перший раз від сокир українців, другий – через витирання з пам’яті” („Kresowian zabito dwukrotnie. Raz przez ciosy siekierą, drugi raz przez przemilczenie”). Як зауважує політолог, доктор габілітований Анджей Шептицький, з Варшавського університету, це твердження не відповідає правді щодо сучасної волинської дискусії. Адже правда про Волинь, рівно як і про Катинь, замовчували в часи Польської Народної Республіки, але не після 1989 р.12 Фахівці можуть назвати сотні монографій та наукових статей з проблем українсько-польського протистояння у роки Другої світової війни, а якщо врахувати публіцистичні матеріали, то цей перелік буде становити тисячі публікацій13. Так, можна говорити про те, що на жаль, історики не мають такого впливу на суспільний дискурс як політики, громадські діячі чи публіцисти, однак заперечувати напрацювання десятиліть фахівців теж неприпустимо. Ба більше – призупинення діалогу науковців у останні роки слід вважати однією із причин радикалізації оцінок частиною польського та українського суспільств діяльності УПА і АК, трагедії 1938–1947 рр. на Холмщині, Волині, Східній Галичині, Лемківщині, Підляшші.

І навіть, якщо прийняти застереження, що рівень функціонування та значення тих чи інших подій у історичній пам’яті нації не вимірюється кількістю написаних книг та статей, передач в етері, пам’ятних знаків чи вулиць, названих на їх ушанування, все ж справді складно говорити про його слушність. Адже кожне наступне соціологічне опитування, які регулярно проводять у Польщі різні соціологічні центри, засвідчують регулярне і стабільне збільшення відсотку тих громадян, які стверджують свою обізнаність щодо волинських подій. Щоб не бути голослівним варто навести результати Центру опитувань суспільної думки (Centrum badan opinii społecznej) та Осередку вивчення громадської думки (Ośrodek Badania Opinii Publicznej), які фіксують зростання відсотку осіб, які бодай мінімально обізнані про події українсько-польського протистояння у роки Другої світової війни14.

2016 10 15 volyn 10 diagrama

Результати соціологічних опитувань щодо

Чимало запитань викликає присутній у фільмі Войцеха Смажовського образ греко-католицького священика. І справа тут не лише і не стільки у його негативному змалюванні. Адже саме його устами озвучено підбурювання українців до знищення поляків. Всім, хто має бодай найменше уявлення про Волинь є зрозуміла абсурдність присутності цього персонажу на цих теренах. Адже в часи, які відтворено у кінострічці, про греко-католицькі парафії не йшлося. Волинське воєводство було вотчинною православної церкви. Після приєднання 25 березня 1839 р. Української греко-католицької церкви до Російської православної церкви і фактичної заборони її діяльності вже у Другій Речіпосполитій другий перепис населення зафіксував на Волині лише 0,5 % греко-католиків.  

Хоч уже чимало сказано про одну із сцен –  освячення у церкві ножів і сокир, однак оминути її не можна, оскільки вона є однією з найбільш вражаючих та кульмінаційних у фільмі. До того, ж вона закріплює давно існуючий стереотип, який і надалі закріплюється у польському суспільстві. Бо слід визнати, що таки сюжети радше характерні для часів Гайдамаччини. Прикметним у цьому сенсі слід вважати на перший погляд непоказний коментар у одному із популярних історичних додатків, автор якого стверджує, що події 18 ст. (зокрема Уманської різанини) продемонстрували загрози полякам, якби влада Другої Речіпосполитої не впоралися з українською проблемою15.

Не варто й говорити, що для фахівців є очевидною фальшивість цієї сцени. Твердження про такі випадки переважно ґрунтуються на свідченнях, зафіксованих Владиславом та Евою Сємашками. Водночас, такі польські дослідники  як Анджей Сова16, Станіслав Стемпєнь17 вважають подібні твердження мало правдоподібними, оскільки жоден з тих, хто згадує про такі випадки не був наочним свідком подіних “упирських містерій”, а подібні образи могли постати з “Гайдамаків” Тараса Шевченка чи “Срібного сну Соломії” Юліуша Словацького. Зрештою, про це говорив у своїх коментарях до фільму і один з провідних фахівців з українсько-польських відносин, консультант фільму Ґжеґож Мотика (Grzegorz Motyka)18.

2016 10 15 volyn 8

Кадр з фільму

Юрій Банахевич уже звернув увагу на одну цікаву обставину. На фоні відносин українців і поляків, радянська та гітлерівська окупація є лише тлом19. І якщо радянський режим ще представлений усіма своїми красотами – вічно п’яними червоноармійцями, акціями вивезення на Сибір і т. д., то з німцями все значно цікавіше. У фільмі вони виступають у ролі рятівників та оборонців; єдине, що потрапило в кадр із ненадто приємних сторін – це Голокост. Та і той до кінця незрозуміло ким проведений.

Окремої розмови потребує проблема колаборації українців. У “Волині” ми однозначно бачимо як українці співпрацюють з радянською та німецькою владою. І вочевидь це викличе відповідну емоцію у польського глядача. Тим паче, що це відповідає давнім звинуваченням українців у зраді Другої Речіпосполитої. На перший погляд – усе справедливо, адже як можна виправдати, до прикладу, співпрацю з націонал-соціалістами. Але давайте для початку звернемося до визначення цього поняття. Класично термін “колабораціонізм” означає співробітництво населення з окупаційною владою та армією ворожої держави. І ось тут відразу стає очевидним наскільки для України все непросто. Щонайменше частина українців не вважала ні міжвоєнну Польщу, ні згодом Радянський Союз своєю державою. Тому, коли на українські терени прийшла німецька окупаційна влада складно сказати чи вони сприймали співпрацю з нею як зраду Вітчизни, а не спосіб боротьби за її незалежність.

Сприйняття стрічки Войцєха Смажовського, ймовірно, зумовлена наступним ефектом. Чимало епізодів фільму не є вимислом і відповідають історичній дійсності. Починаючи з весільного обряду, який є першим, що бачить глядач. До честі режисера він доволі точно відтворює його особливості на Волині та Волинському Поліссі. Має історичне підтвердження, хоча й не на Волині, а на Перемишльщині, і показаний похорон Польщі. Мешканці містечка Загір’я біля Сянока у вересні 1939 р. так відзначили кінець власного національного приниження20.

2016 10 15 volyn 9

Навіть доволі вражаюча сцена, пов’язана з однією з жорстких сцен розірвання кіньми, для істориків пов’язана з долею знаного поета Зиґмунта Румеля (Zygmunt Jan Rumel). На що, зрештою, напряму вказує автор, згадуючи у кадрі його відомий вірш “Дві батьківщини”.

Однак, проблема полягає у тому, що навіть ці розрізнено правдиві факти, зібрані в одному місці і показані як побачене однією людиною, створюють єдину викривлену картину того, що відбувалося у роки Другої світової війни.

 

Актор другого плану.

Так чи інакше під час волинської дискусії загалом і в ході бурхливого обговорення фільму Войцеха Смажовського зокрема час до часу виринає питання ролі Росії у зростанні градусу напруги в українсько-польських відносинах сучасності. Російський чинник хочемо ми того чи ні він присутній в українсько-польському діалозі. Його не можна абсолютизувати, зводячи все лише до результатів операцій спецслужб або проплачених акцій. Однак як зауважив американський дослідник теми Тімоті Снайдер, з яким не завжди погоджуєшся, але у цьому випадку важко щось заперечити: “Росія залежить від польсько-українських конфліктів. Це відомо, тому справа волинського злочину повинна бути насамперед предметом роботи істориків. У цій справі потрібна взаємна тактовність”21. А з цим як раз Смажовському не склалося. Бо українці у його стрічці показано як безнадійних бандерівців, кровожерливих та безпринципних, які вбивають та катують. І це щоб там хто не казав поцінують у РФ. Тим паче, ще одним з небагатьох позитивних персонажів у фільми виступає православний священик; і це, вочевидь, повинно втішити православну Москву. На разі складно сказати наскільки російський чинник доклався до появи фільму “Волинь” (інформація про дофінансування зйомок російськими грішми поширена лише на рівні чуток). Однак те, що він на руку Москві і буде використаний в гібридній війні, яку вона проводить – це очевидно, хто б це не намагався заперечити.

 

Прикінцеві зауваги.

Войцєх Смажовський у своїх інтерв’ю декларував прагнення зняти стрічку, яка стане містком, а не муром між нашими обома народами. Однак у кінцевому випадку ми маємо радше твір, який звертається до шкідливих стереотипів та формує викривлене уявлення про історичну правду. Найбільшою загадкою, яка власне визначить обґрунтованість чи безпідставність такої пильної уваги до фільму “Волинь”, є саме питання – як вплине він на суспільну свідомість сучасних українців та поляків. Чимало з тих, хто висловлював свій погляд на стрічку Войцєха Смажовського, припускали, що він буде формувати бачення українців поляками на кшталт “Вогнем і мечем” Генріха Сєнкєвіча. Якщо польське суспільство сприйме усе показане за історичну правду і на підставі цього буде формувати свою візії українсько-польських відносин у минулому, то за це лячно і то дуже лячно. Адже, той емоційний вплив, який має фільм “Волинь” є беззаперечним. І навряд чи можна погодитися з думкою тих, хто твердить, що кількість запобіжників, вмонтованих у картину, є достатньою щоб запобігти зростанню антиукраїнських настроїв22. Переваження позитивних та захоплених рецензій з незначним вкрапленням матеріалів авторів з критичним сприйняттям твору Войцєха Смажовського у польському медіапросторі лише підтверджують ці побоювання.


Оксана Каліщук, доктор історичних наук, професор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Коло наукових зацікавлень – українсько-польські відносини середини ХХ ст. Авторка монографій У тіні Волині? Історія vs пам’ять” (Львів, 2016), “Українсько-польське протистояння на Волині та в Східній Галичині у роки Другої світової війни : науковий та суспільний дискурси” (Львів, 2013).


 

 

  1. Бабакова О. Кіно розбрату: Чим “Волинь” корисна, а чим небезпечна для польсько-українських відносин [Електронний ресурс] / Олена Бабакова. – Режим доступу : http://www.eurointegration.com.ua/articles/2016/10/6/7055456/
  2. Śmierć na Kresach // Focus. Historia. – 2016. – Nr 10 (październik). – S. 73.
  3. Андрухович С. Право на споглядання та обов’язок рефлексії [Електронний ресурс] / Софія Андрухович. – Режим доступу : http://zbruc.eu/node/48357
  4. Покальчук О. Польський фільм “Волинь”: спроба аборту стосунків між Києвом та Варшавою [Електронний ресурс] / Олег Покальчук. – Режим доступу : http://hvylya.net/analytics/history/polskiy-film-volin-sproba-abortu-stosunkiv-mizh-kiyevom-ta-varshavoyu.html
  5. Srokowski S. Nienawiść: (opowiadania kresowe) / Stanisław Srokowski. – Warszawa : Prószyński i S-ka, 2006. – 261, [2] s.
  6. Srokowski S. Duchy dzieciństwa : powieść / Stanisław Srokowski. – Warszawa : Ludowa Spółdzielnia Wydawnicza, 1985. – 379, [1] s.
  7. Srokowski S. Repatrianci / Stanisław Srokowski. – Warszawa : „Czytelnik”, 1988. – 423, [1] s.
  8. Srokowski S. Ukraiński kochanek / Stanisław Srokowski. – Kraków : Arcana, 2008. – 500 s.; Srokowski S. Zdrada: powieść kresowa / Stanisław Srokowski. – Kraków : Arcana, 2009. – 348 s. [stanowi t. 2 powieści pt.: Ukraiński kochanek]; Srokowski S. Ślepcy idą do nieba / Stanisław Srokowski. – Kraków : Arcana, 2011. – 299 s. [stanowi t. 3 sagi, t. 1. pt.: Ukraiński kochanek, t. 2. pt.: Zdrada].
  9. Srokowski S. Odkłamywanie historii / ze Stanisławem Srokowskim  rozmawia Jarosław Litwin  // Najwyższy Czas! : pismo konserwatywno-liberalne. – 2015. – Nr 11 (14. III). – S. XL–XLI : Srokowski S. Albo mówimy prawdę, albo kłamiemy / ze Stanisławem Srokowskim, poetą i pisarzem, autorem blisko 50 książek, w tym kilkunastu o tematyce związanej z Kresami i Rzezią Wołyńską, byłym działaczem NSZZ „Solidarność”, NSZZ „Solidarność” Rolników Indywidualnych oraz „Solidarności Walczącej”, rozmawia Michał Soska // Nasza Polska. – 2015. – Nr 9 (3. III). – S. 13.
  10. Tomczuk J. Tak zaczęła się rzeź. Smarzowski kręci Wołyń / Jacek Tomczuk // Newsweek. Polska. – 2014. – Nr 43 (20.–26. 10).
  11. Росія робитиме все, щоб розсварити поляків і українців – польський громадський діяч Ян Пєкло [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ukrainian.voanews.com/content/russia-wants-to-make-poles-and-ukrainians.enemies/2523094.html
  12. Szeptycki A. Trudny film o trudnej sprawie [Reżim elektronowy] / Andrzej Szeptycki. – Warunki dostępu : http://new.org.pl/2714,post.html
  13. Див.: Лисенко О. Є. Українсько-польські стосунки періоду Другої світової війни у вітчизняній історіографії : бібліографічний покажчик / О. Є. Лисенко, О. В. Марущенко. – К. ; Івано-Франківськ, 2003. – 124 с.; Українсько-польське протистояння на західноукраїнських землях у роки Другої сітової війни: матеріали до бібліографічного покажчика / уклад. О. М. Каліщук. – Львів ; Луцьк : Волинська книга, 2007. – 108 с. ; Kulińska L. Materiały do bibliografii dotyczącej ludobójstwa ludności polskiej dokonanego przez nacjonalistów ukraińskich na Kresach Wschodnich II RP w latach 1939-1947 / Lucyna Kulińska // Działalność nacjonalistów ukraińskich na Kresach Wschodnich II Rzeczypospolitej / pod red. nauk. Bogumiła Grotta. – Warszawa: Muzeum Historii Polskiego Ruchu Ludowego, 2010. – S. 341-409 ; Bertman W. Pamięć Wołynia 1943–1944 : bibliografia / Wisława Bertman. – Katowice : Biblioteka Słąska, 2014. – 206 s. [1] s., [2] k
  14. Wołyń 1943–2003. Sondaż zrealizowano w dniach 5–7 lipca 2003 r. Warszawa, lipiec 2003 r. [Reżim elektronowy]. – Warunki dostepu : http://tnsglobal.pl/archiv_files/071-03.pdf ; Rocznica zbrodni na Wołyniu – pamięć i pojednanie. Komunikat z badań. Warszawa, lipiec 2003 [Reżim elektronowy] / opracował Michał Strzeszewski. – Warunki dostępu : http://www.cbos.pl/SPISKOM.POL/2003/K_117_03.PDF ; Wołyń 1943. Komunikat z badań. Warszawa, lipiec 2008 [Reżim elektronowy] / opracowała Katarzyna Makaryk. – Warunki dostępu : http://www.cbos.pl/SPISCOM.POL/2008/K_110_08.PDF ; Trudna pamięć: Wołyń 1943. Komunikat z badań. Warszawa, lipiec 2013 [Reżim elektronowy] / opracował Marcin Herrmann. – Warunki dostępu : http://www.cbos.pl/SPISKOM.PL/2013/K_093_13.PDF .
  15. Fedorowicz A. Raj i piekło Wołynia / Andrzej Fedorowicz // Focus. Historia. – 2016. – Nr 10 (październik). – S. 54.
  16. Sowa A. L. Stosunki polsko-ukraińskie 1939–1947: Zarys problematyki / A. L. Sowa. – Kraków : Towarzystwo Sympatyków Historii, 1998. – S. 209.
  17. Stępień S. „Splamieni winą – oczyszczeni cnotą” (w związku z publikacją: Kresowa księga sprawiedliwych. 1939–1945. O Ukraińcach ratujących Polaków poddanych eksterminacji przez OUN i UPA, opracował Romuald Niedzielko, Studia i materiały, t. 12, wyd. Instytut Pamięci Narodowej, Warszawa 2007, ss. 223, ISBN 978-83-60464-61-8) / Stanisław Stępień // Biuletyn Ukrainoznawczy. – 2007. – Nr 13. – S. 290.
  18. Grzegorz Motyka o Wołyniu: Noży nie święcili [Reżim elektronowy]. – Warunki dostępu : http://wyborcza.pl/magazyn/1,124059,20738472,wolyn-nozy-nie-swiecili.html
  19. Банахевич Ю. “Волинь”: фільм, який убиває [Електронний ресурс] / Юрій Банахевич. – Режим доступу : http://glavcom.ua/digest/volin-film-yakiy-vbivaje-374965.html
  20. Кривдик О. Ексгумація війни [Електронний ресурс] / Остап Кривдик. – Режим доступу : http://www.istpravda.com.ua/columns/2016/07/22/149154/
  21. Snyder T. Gdy na Ukrainie wojna, lepiej ws. zbrodni wołyńskiej oddzielić historię od polityki [Reżim elektronowy]  / Timot Snyder ; rozmawiał Norbert Nowotnik. – Warunki dostępu : http://dzieje.pl/aktualnosci/snyder-gdy-na-ukrainie-wojna-lepiej-ws-zbrodni-wolynskiej-oddzielic-historie-od
  22. Adamski Ł. Wicedyrektor Centrum Polsko-Rosyjskiego Dialogu i Porozumienia o filmie „Wołyń” [Reżim elektronowy] / Łukasz Adamski. – Warunki dostępu : http://www.rp.pl/Publicystyka/310069854-Wicedyrektor-Centrum-Polsko-Rosyjskiego-Dialogu-i-Porozumienia-o-filmie-Wolyn.html