Питання мозаїк радянського періоду не є вирішеним на сьогодні. Адже процес трактування об’єктів радянського спадку є складним у державній політиці та суспільній свідомості. Політика декомунізації не мала поступової позиції стосовно мозаїк. У суспільстві був викликаний широкий резонанс з приводу рішень про демонтаж творів українських художників у столиці. Відповідно постало питання існування  мозаїк радянського періоду у міському просторі. Чим вони є: пережитком минулого чи твором мистецтва? Центральною проблемою цієї статті є аналіз проблеми статусу  радянських мозаїк у столиці України.

Декомунізаційна перевірка мозаїк радянського періоду відбувалася згідно виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» від 9 квітня 2015 року¹. За ним було передбачено очищення міського простору від визначеної символіки радянської влади. Окрім того,  у законі  було прописано два винятки. У першому винятку – публічне використання визначених символів знімається, якщо є спеціально відведене для них місце: музей, виставка, приватна архівна колекція. У другому –  у творах мистецтва, створених до набрання чинності цим законом. Парадоксально, але у законодавстві України не прописано що є твір мистецтва. Громадська активістка   Є. Моляр визначає це поняття словами німецького художника Й. Бойса: «Кожна людина – художник»².  На моє переконання, твором мистецтва є те, що не тільки створене митцем, а і за умови, що воно пройшло категорію оцінки (автора і суспільства).

Історія із демонтажем та збереженням символів радянської влади у мозаїках проходила в русі загального виконання законів про декомунізацію місцевою владою та   реакцією громадських активістів. Невелика кількість  монументальних мозаїк Києва містить заборонену символіку, все ж не лише до них була прикута увага. Київська міська державна адміністрація (КМДА) доручила скласти переліки відповідних об'єктів департаментам з житлово-комунальної інфраструктури, комунальної власності, містобудування та архітектури й передати їх до Департаменту культури³. Тим не менше до опублікування Анотаційного акту (грудень 2015 р.) такі списки не були публічними.

Одна з перших неоднозначних проблем відбулася зі столичним метрополітеном. Він був відкритий 1960 року за радянської влади, відповідно інтер’єр станцій оздоблено скульптурами, мозаїками, архітектурними деталями, частина з яких пропагували радянський спосіб життя. У травні 2015 року КМДА розпочала «суд» над об’єктами-носіями забороненої символіки^4,5. Серед них під демонтаж мали потрапити два мозаїчні панно: роботи українських художників І. Литовченка «Індустріальна праця» на станції «Шулявська» та С. Кириченка «Червоноармієць»  на станції «Палац «Україна». Роботи  не мають визначених символів. В «Індустріальній праці» зображено двох робітників, один з яких тримає символ атома,  і завод – уособлення заводу «Більшовик» та  першої назви станції метро. У центрі «Червоноармійця» – солдат Червоної Армії. У переліку назв, які підлягають перейменуванню чи демонтажу, зазначається поняття «червоноармійська»⁶. Очевидно, що саме тому зображення визначається  забороненим.

На захист мозаїк вступилися громадські активісти – представники проекту «Soviet mosaics in Ukraine»⁷. На відміну від грузинського варіанту бази даних⁸, метою якого є туристична принада до радянського минулого, українська версія, перш за все, має дослідницьку та просвітницьку мету. Пошук та каталогізація творів монументально-декоративного мистецтва  на території України,  ідентифікація авторів і проведення публічних обговорень є основою проекту.

Ініціатори проекту звернулися з відкритим листом до міського голови⁹. У ньому наголошували на унікальності монументальних мозаїк, які є прикладом радянського модернізму та,  відповідно, частиною української культури. За збереження творів мистецтва вступилися і члени Національної спілки художників. Київрада підтримала їх звернення. На сьогодні мозаїки «Червоноармієць» закрили панеллю, а  «Індустріальну працю» залишили без змін.  

Занепокоєння у громадськості викликала наступна проблема. У червні 2015 року Департамент комунальної власності склав перелік будівель та споруд комунальної власності, на яких розміщено тоталітарну символіку^10,11. З них¹² чотири мозаїки: на житлових будинках  по проспекту Перемоги, 17 та 19, на фасадах школи № 119 та Київського вищого професійного училища технологій та дизайну одягу. Символічно, що дедлайн  демонтажу заборонених елементів мав відбутися до Дня незалежності України. Поспішлива декомунізація призвела до рішення Київради, за яким українські тризуби і герби замінили б радянські серпи і молоти (до 31 березня 2016)¹³. Інститут національної пам’яті не підтримав цей намір¹⁴. Все ж  на сьогодні  мозаїки школи і училища залишилися без змін,  українських символів немає. Що стосується мозаїк з проспекту Перемоги 17 та 19, то вони взагалі не мають забороненої символіки. Народний художник України В. Прядка –  співавтор мозаїчних панно на школах № 119 та № 251 та  вказаних на будинках  проспекту Перемоги, звернувся на їх захист до КМДА. У листі зазначив, що мозаїки з проспекту Перемоги здійснені як один проект «Історія Києва» і присвячені культурі Трипілля та Київської Русі¹⁵. Очевидно, укладачі переліку переплутали номери будинків, тому що на фасаді будинку за адресою проспект Перемоги, 25 дійсно є  заборонені серп і молот.

Існували також побутові випадки знищення чи приховування радянських мозаїк не згідно закону. Наприклад, на Русанівці було знищено мозаїку школи №141 через капітальний ремонт, у школі № 46 – через утеплення стіни. Фахова художня оцінка та індивідуальний  підхід до мозаїк, особливо тих, які мають символи радянської влади, були особливо актуальним, зважаючи на такі  резонансні ситуації.

Школа № 141, авторство встановлюється

Фото: Фейсбук Віктора Фролова¹⁶

Все ж, чому  мозаїки з’явилися у радянському Києві і чому вони переважали серед інших творів монументального живопису? Спробуємо розібратися.

Мозаїка стала найпопулярнішою практикою монументального живопису поруч з вітражем, сграфіто та розписом. Вони були монолітом архітектурного ансамблю –  частиною синтезу монументального мистецтва та архітектури, і виконували декоративну функцію. Ними прикрашали житлові будинки, навчальні заклади, кінотеатри, метро, музеї, вокзали і т.д. Зображення стали дієвим інструментом пропаганди пануючої  ідеології в радянський час. Початок їх широкого застосування пов’язано з  окресленими  вимогами  інтенсивного типового будівництва періоду «відлиги». У державній постанові «Про усунення надмірностей в проектуванні та будівництві» 1955 року йдеться про відхід від  прикрашання будівель портиками, вежами, арками, ліпниною, що було характерним для періоду «будівельних лихоманок» у Києві¹⁷. Відтепер ставка робилась на простоту, економічність та функціональність. Декор споруди мав стати органічним доповненням, демонструючи її призначення. У 60-80-х роках співпраця будівельників з художниками та архітекторами стала характерною рисою при зведенні споруд, житлових мікрорайонів. Так, у час спорудження Комсомольського масиву з 1965-го року, окремі торці будівель почали декорувати мозаїками.

Їх виконали  українські художники М. Стороженко,       Ф. Тетянич,  Г. Довженко на різноманітні сюжети: «Ми –  радянський народ»  (дитяча бібліотека № 118), «Україна Молода» (центр побутового обслуговування населення),  «Кий, Щек, Хорив і сестра їх Либідь» (Театр Ляльок), «Олімпійці» (більярдний клуб).

«Ми – радянський народ», Бібліотека № 118
М. Стороженко 1975 р. (1980 р.)¹⁸

Особливості стінопису виражалися у пошуку нових прийомів роботи, на відміну від скульптури, живопису, які існували у чітко визначених рамках пануючого соцреалізму. Техніка мозаїки візантійської традиції (на основі смальти)  у столиці застосовувалася з часів Київської Русі. Поєднання яскравості, міцності, витривалості до погодніх умов та реставрації, стали її привілеєм і в  радянський період.  У постанові 1969 року йде мова про залучення широкого вибору красивих та довговічних матеріалів (природнього каменю, кольорового скла та цементу, скляної та керамічної плитки)¹⁹. Таким чином, був розширений спектр матеріалів для мозаїк. До того ж твори монументального живопису мали матеріальну підтримку держави. Ці два чинники зумовили звернення до монументального мистецтва з  кінця 50-х років широкого кола митців-шістдесятників: А. Горської, В. Зарецького, І. Литовченка, В.Прядки, Г. Зубченко, В. Ламаха,  Е. Коткова, О. Заливахи, М. Стороженка, А.Гайдамаки, Г. Пришедька та ін. Потужними центрами їхньої творчості стали майстерня монументального живопису при Київському художньому інституті та секція монументального мистецтва у Спілці художників України²⁰. Художники користувалися не лише матеріальним зиском, а і нагодою виявити себе. Це був експеримент над своїми можливостями і втіленням професіоналізму.

За підрахунками фотографа С. Нікіфорова  у Києві протягом 60-80-х років ХХ ст. було створено близько 150 мозаїк. Однак  точної кількості монументально-декоративних творів у Києві та в Україні немає. Вони мають різні техніки кладки та синтезу матеріалів, темам зображень притаманний символізм, поєднання абстрактного і конкретного, колаж. Зважаючи на обставини створення та існування, у них присутня ідеологічна складова.           

В одному з інтерв’ю український художник-монументаліст В. Зарецький розповів про вплив фінансових умов на  вибір теми зображень: «По розціночних інструкціях були різні категорії оплати. Якщо рослинний орнамент – низька оплата, якщо є тварини, – вже вище. Зображення людей оплачували по високій категорії. Ну, а якщо було зображення вождя, – оплата найвища. І ніяких фокусів. Все неординарне негайно придушувалося²¹».  Справді, характерним для сюжетів монументальних мозаїк   є  підвищений антропоцентризм. У центрі зображення типові образи радянських людей: герої праці, космонавти, спортсмени, піонери, комсомольці  або, рідше, – образ вождя. У більшості мозаїк Києва –  сюжети у дусі соцреалізму, які  демонструють радянське повсякдення через світоглядні ідеали та принципи: колективізм, внесок кожного у загальну справу, віра у світле майбутнє, працьовитість, сімейність.

Переважно, зображення на фасаді було візуальною ознакою функції будівлі. Наприклад, мозаїки київських шкіл № 46 (знищена 2016 р.), 61, 82, 141 (знищена у 2015р.), 143, 168 ілюструють шкільне життя через образи піонерів, комсомольців з книгами – джерелами знань та різні об’єкти навчальних предметів: формули, геометричні фігури, мікроскоп, гімнастичну стрічку, футбольний м’яч.

Досягнення СРСР активно пропагувалися  через візуальну культуру. Спорт вважався необхідною складовою розвитку людини, адже радянські спортсмени постійно брали участь в олімпіадах, займали призові місця.

Школа № 61, Київ, автор встановлюється, 70-ті рр. ХХ ст.²²

Важливість фізичного виховання виражена у  мозаїчних зображеннях громадян, які займаються фізичною культурою («Дозвілля» в інтер’єрі Річкового вокзалу),  спортсменами  («Олімпійці» у Комсомольському масиві) та  символікою спорту (п’ять кілець на згадку про московську олімпіаду у холі станції метро «Олімпійська»).  Не менше уваги  українськими митцями було присвячено темі науково-технічного прогресу, зважаючи на широту здобутків. В освоєнні космосу СРСР став першою країною світу, відповідно, у Києві є кілька мозаїк з зображеннями космонавтів: на стінах школи № 251 та  житлового будинку на бульвары            Лесі Українки, 24.

Зображення успіхів передових наук – фізики, математики, медицини, є яскравими доказами майстерності художників Г. Зубченко, Г. Пришедька у мозаїках –   «Перемога», «Ковалі сучасності», «Тріумф кібернетиків», І. Литовченка – «Індустріальна праця».

В історичній та народній тематиках  звернено погляд на місцеве історичне минуле. Переважно, історичною добою, яку зображено в мозаїках, є Київська Русь:  «Дніпро – торговельний шлях», «Богдан Хмельницький» в інтер’єрах Річкового вокзалу,  «Київська Русь» в образах –  на станції метро «Золоті Ворота», «Історія Києва» – на проспекті Перемоги (Трипілля, Київська Русь, УРСР), «Кий, Щек, Хорив та їх сестра Либідь» на фасаді Київського муніципального академічного театру ляльок.

У народних сюжетах митці зверталися, по-перше,  до образу жінки як матері-України, берегині домашнього вогнища («Берегиня», «Україна молода»,«Українська мадонна», образи українок – на фасаді ресторану Будьмо» та ТЦ на Березняках), по-друге,  до українських традицій («Українська пісня» на вул. Б. Хмельницького,51/53) та  мотивів (карпатський колорит на торцях будинків на бульварі Лесі Українки 24, 28). Незвичайними є  зображення мозаїк у Палаці дітей та юнацтва, над  якими працювали художники А. Рибачук і В. Мельниченко, створені за мотивами творів української художниці М. Примаченко.  Тут і фантастичні звірі, і українська пісня – «Ой, співаночки мої», «Чудові скрипочки». Існування  у зображеннях таких народних сюжетів зовсім виходить за рамки сприймання мозаїк, створених у час панування соцреалізму.

«Кий, Щек, Хорив та їх сестра Либідь», Ляльковий театр
Довженко Г., 1971 р.²³

Повертаючись до декомунізації, варто сказати, що все ж була часткова спроба надати художню оцінку мозаїкам. Восени 2015 року діяла Експертна рада, створена як дорадчий орган при Департаменті будівництва та архітектури²⁴. До її складу увійшли  архітектори, історики, представники інституцій, що займаються національною політикою, охороною культурної спадщини, археологією та ін.  На 11 засіданнях вирішувалися питання  наявності художньої цінності об’єктів з комуністичною символікою та визначення їх долі (передача до спецфондів, музеєфікації, декорування або демонтажу). Результатом роботи стало складення Анотаційного звіту (від 01.12.2015)^24,25, який став першим опублікованим державними органами списком об’єктів, які містять радянську символіку. Згідно Додатку 1  серед них було визначено 5 мозаїк: «УРСР» на проспект Перемоги, 25, «Ленін» на проспекті Науки, 57, зображення на троєщинських школах №119, № 251, на будівлі училища технологій та дизайну на вул. Гагаріна, 22.

Усі мозаїки  мали залишитися збереженими  без змін, окрім останньої, з якої мали прибрати серп і молот. Було вирішено не переносити мозаїки в майбутній музей, зважаючи на складність зняття матеріалів. Відповідно,  до них мали б додати пояснювальні таблички «твір радянського часу».  

Зображення Леніна на проспекті Науки, 57
Автор невідомий ²⁷

Через рік  після описаних подій  вирішила провести опитування «Київські мозаїки радянського періоду. Декомунізація». Воно не позиціонує себе як соціологічне опитування, його метою було привернути увагу людей та проаналізувати їхнє ставлення до стану мозаїк радянського часу у Києві.  Анкетування відбувалося у  письмовій та електронній формі  на базі Музейно-виставкового центру «Музей історії Києва» протягом 19-31 жовтня 2016 року.  Вибір установи вмотивований тим, що цей музей є осередком культурного, освітнього, історичного життя міста, а також має вигідне розташування  – центр столиці. В опитуванні  взяло  участь 203 респонденти (63, 2% жінок та 36,8 % чоловіків) за  віковою вибіркою. У процесі опитування респонденти часто задавалися питанням наявності та місцезнаходження мозаїк у місті. Таке пригадування пов’язане з тим, що вони сприймаються невід’ємною частиною архітектури.  

Результати дослідження показали, що більшістю учасників стали особи віком 20-40 років. Майже всі опитані (92,8 %) помічали мозаїки радянського періоду на (у) спорудах Києва. Найвпізнаванішими є мозаїки на станціях метрополітену, житлових будинках на проспекті Перемоги 17-21, проспекті Лесі Українки, вул. Б. Хмельницького, 51/53,  Інституті раку,  у Палаці дітей та юнацтва. Під час аналізу звернено особливу увагу на опозиційну меншість кількості відповідей респондентів  у відношенні до  загальнообраних, щоб  пояснити і досі невизначений статус мозаїк радянського періоду.

Більшість опитаних (73,6%) вважають  радянські мозаїки творами мистецтва.  11, 4 %  не поділяють цієї точки зору категорично, з них більшість відповідей належать особам до 20 років (47, 8%). У підручниках Історії України 10, 11 класів Турченка Ф., Кульчицького С. та Лебедєвої Ю., Пометун О. та Гупана Н., Реєнта О. та Малій О., Струкевича О.,  Романюка І., Дровозюка С., які рекомендовані Міністерством освіти та науки на 2015/2016 рр.²⁸,  переважно вивчається  політична історія СРСР. Українська культура носить характер опозиційної, зважаючи на  ідеологічний тиск  держави.  Підручники інформують, що у  20-ті роки ХХ ст.  характерним для монументальної пропаганди стало  тиражування образів вождя, його прибічників, тому такі твори  не мали мистецького значення. Про суперечності існування українського мистецтва у 60-х роках наводиться приклад з вітражами Київського університету, який був знищений. Особливості існування пануючого соціалізму та творчих пошуків митців  розкрито лише в одному підручнику²⁹. Відповідно, у дітей склалося враження, що якщо у радянський час митці зображали соціальну дійсність, то це є пропагандою минулого, а якщо вони творили на нейтральні та проукраїнські теми –  твори мистецтва. Зважаючи на те, що мозаїки  є різнотематичними,  частина осіб до 20 років обрала цю відповідь. Про культурне та побутове життя минулого періоду вони переважно знають хіба що з розповідей родичів. Відповідно поняття «радянський» у поєднанні з об’єктом культури,  в основному, сприймають як негативний, ідеологічно заангажований. Практично не відрізняється думка представників вікових категорій 20-40 років і 40-60 років, відповідно 26,1% і 21,7%.  Опитані віком за 60 років  (4,2%)  склали більшість відповіді «ні, не вважаю»,  а також у  поодиноких відповідях –  «Не знаю». Люди  віком 40-60 років у переважній більшості визнали мозаїки творами мистецтва, виключення становить варіант «Інша відповідь» (8%). Основна ідея подібних відповідей полягає у тому аби з’ясувати мистецьку цінність кожної мозаїки окремо. Таким чином респонденти дистанціюються від узагальнених підходів і висновків.

57,1% опитаних «не підтримує» зняття символіки комуністичної влади з мозаїк через те, що «це порушує цілісну композицію зображення». Переважна меншість респондентів (33,8 % ) «підтримує»,  з них найбільшу частку становить юнацький вік (43,2 %).  Саме у цьому віці формуються керуючі світоглядні принципи, відповідно більша схильність до впливу нових віянь у суспільстві та державі. Це стосується і заходів влади в контексті політики декомунізації. Середні ланки  досліджуваних вікових категорій 20-60 років займають   не більше 25 % і лише 4, 4 % осіб за 60 років. Основною думкою «Інших відповідей» (9%) є: (якщо) це мистецтво, це історія, які не варто знищувати».

На запитання «Чи потрібно зберегти мозаїки у просторі міста?» більшість респондентів (59,5 %) підтримує ідею їх збереження, обравши відповідь «Так, адже це унікальні твори мистецтва українських художників радянської доби».  Усе ж 26 % вважають, що мозаїки радянського періоду не потрібні у місті, обравши відповідь «…найкращі зразки варто перемістити до музею тоталітаризму». Серед них найбільшу кількість складають особи юнацького (42,3 %) та раннього дорослого віку (34,6 %), середнього віку – 17,3 %,  пізнього –  5,8%. Такі результати є наслідком загальнорозповсюдженої інформації, що декомунізовані предмети  будуть перенесені до майбутнього музею тоталітаризму.  На особистій зустрічі  (25 жовтня 2016 року) з куратором проекту «Soviet mosaics in Ukraine» Є. Моляр  розповіла, що  мозаїки навряд чи поповнять ряди експонатів, оскільки  мають складну техніку виконання, яку автентично не вдасться відтворити. Лише 11% опитаних обрали радикально негативну відповідь  «Ні, це пропаганда тоталітарного минулого і їх потрібно демонтувати з інтер’єрів та екстер’єрів будинків та споруд»,  серед них дві категорії осіб – віком до 20 років і 40-60 років;  особи віком  20-40 років та за 60 років цей варіант  не обрали. 5 %  (10 осіб)  обрали відповідь «Я на них не звертаю увагу, мені все одно», переважно до 20 років.  9 %  респондентів обрали «Іншу відповідь». В одному з коментарів йдеться про те, щоб прибрати  мозаїки з Леніним, піонерами, серпом і молотом, червоним стягом до музею тоталітаризму. Суперечливим є становище з піонерами у зображеннях. Вони не є забороненою символікою, окрім того більшість дорослого населення України входили до вікових комуністичних організацій, тим більше, що зображення піонерів показують стиль життя школярів середнього віку в СРСР.

74,1 % висловилися за реставрацію мозаїк радянського періоду  – переважна більшість  респондентів усіх вікових категорій,  проти – 29,5 %, з них найбільше юнацького віку – 48%,  40-60 років – 23,1 %, 20-40 років –  17, 3%, за 60 років – 7, 7 %.  Такі дані пов’язані зі сплеском національних почуттів  після Євромайдану, до того ж  наслідкові заходи влади спровокували загострене несприйняття зображень  радянського повсякдення  як цінної спадщини  від УРСР.

З іншого боку, це пов’язано з існуванням інформаційного тиску на тлумачення радянського минулого, тому в людей виникає прірва у розумінні, як все було насправді. Найбільше українці надають перевагу телевізійним новинам як лідеру найдостовірнішої інформації³⁰. Онлайн-газета «Медіа-бізнес»  склала  рейтинг топ-каналів 2015 року за віковою та регіональною  вибіркою (особи 18-54 років у містах з понад 50 тисяч населення)³¹. У результаті до п’ятірки найпопулярніших телеканалів увійшли: СТБ, ТРК Україна, 1+1, Інтер, ICTV. Найчастішими проблемами декомунізації, які піднімалися у  телевізійних новинах, стали: зміна радянських назв, списки радянських діячів, місце майбутнього музею тоталітаризму. Проблемі критичного підходу до радянського мистецького спадку не приділялося належної уваги на центральних каналах. В основному,  наголошувалося на пропагандистській стороні  радянських символів, уникаючи наявність мистецької. Поодинокою була інформація про потребу створення комісії для художньої експертизи об’єктів з забороненою символікою. Наприклад,  повідомлення у новинах каналів «1+1» від 3 червня³² та «Україна» від 9 липня³³, на  ICTV від 17 серпня 2015 року³⁴.

Приділяли  увагу до  потреби збереження радянських мозаїк менш популярні, але відомі канали. Так, у новинах «5 каналу»³⁵ показували мистецтвознавчий погляд на проблему мозаїк у метрополітені; на  «Громадському телебаченні» -  інтерв’ю з фотографом радянських об’єктів С. Нікіфоровим³⁶, у якому він наголошував на потребі створення експертної ради.   

Окрім того,  варто вказати, що в ході  декомунізації проводились громадські обговорення, під час яких наголошувалося на критичному ставленні до радянського спадку. У  ток-шоу «Київський ринг» телеканалу «Київ» відбулася дискусія  «Життя без комуністичної символіки: як змінить Київ декомунізація?»³⁷, в якій було поставлене питання відокремлення творів мистецтва  від забороненої символіки радянського часу, але конкретного механізму не було визначено.

На брифінгу «Рекомендації щодо ревіталізації Річкового вокзалу»³⁸ (17. 02. 2016 р.) було піднято питання значення мозаїк, визнання їх творами мистецтва та перспективи існування. Мистецтвознавиця Г.Скляренко підкреслила, що  мозаїки та  рельєфи Річкового вокзалу  є не тільки  етапом стінопису в монументально-декоративному мистецтві, а і  культурним явищем, яке широко впливало на  суспільний клімат. Перспективами  восьми мозаїчних панно Річкового вокзалу (серед яких є і зображення червоноармійця)  були визначені  реставрація, надання  пам’ятко-охоронного  статусу та визнання цілісності всього мистецького комплексу.  

Восени 2016 року проходила змістовна виставка «Інша історія: мистецтво Києва од відлиги до перебудови»³⁹ у Національному художньому музеї України. Серед експонатів у відеозаписах були представлені твори монументального живопису київських митців В. Зарецького, А. Горської, Е. Коткова, В. Мельниченка та ін.  Представлені роботи показували багатовимірність  співіснування творчих пошуків автора та умов радянської епохи 60-80-х років. Досвід такої виставки свідчить про важливість знання пласту українського мистецтва другої половини ХХ ст.

У результаті опитування респонденти переважно висловилися за визнання мозаїк радянського періоду творами мистецтва,  невтручання у їх композиційний задум, їхнє збереження на первинному місці створення та реставрацію.

Декомунізація столиці підвищила увагу до мозаїк радянського часу у Києві. Окрім декоративної функції в архітектурному ансамблі споруди, мозаїка  є індивідуальним твором мистецтва українських художників, несе візуальний меседж про радянську повсякденність та її ідеали. Позиція респондентів опитування підтверджує, що мозаїки потребують захисту і є важливими артефактами радянського періоду у публічному просторі міста. Однак твори монументального живопису не мають статусу на державному рівні. Їх не знайти у жодному зі списків пам’яток національного і культурного значення. Приклад діяльності Експертної ради має стати першим кроком на шляху  до створення комісії з питань культурно-історичної оцінки усіх мозаїк Києва. На моє переконання, ідея Є. Моляр про музеєфікацію міського простору є одним із варіантів визначення їхньої долі. Роз’яснювальні таблички мали б відомості про статус мозаїки (твір мистецтва,охороняється державою), авторів, назву, роки створення, посилання на ресурс з більш детальною інформацією.  

Прикладом «мирного» співіснування радянської мозаїки у міському просторі є мозаїчний фриз Будинку вчителя на одній з головних площ Берліна – Александерплац.  Автором мозаїки  «Наше життя», створеної у 60-х роках, є німецький художник У.Вомак⁴⁰. З 1990-х увесь комплекс  має статус пам’ятки архітектури, а у 2001-2004 році мозаїчне панно було відреставроване. Воно складається з кількох окремих сюжетів, які показують  радянську  дійсність НДР та віру людей у світле соціалістичне майбутнє. Образи селянки, солдата та робітника, який тримає червоний прапор, формують «святу трійцю» класового радянського ідеалу. Наступні частини зображення демонструють дружбу народів,  відпочинок родини на свіжому повітрі, пропаганду велоспорту. Також показана ціла серія «передових»  професій: робітник заводу, лікар, науковець, спортсмен, архітектор, маляр.  Ця мозаїка є однією з найбільших за площею твором мистецтва у Європі – 7 метрів висоти і 127 метрів довжини.  

Київ є містом з більш як 150 мозаїками радянського періоду. Це достойна культурна спадщина, яку варто критично сприймати і  показувати на належному рівні.

Клімук Юлія, ст. наук. співробітник Музею історії міста Києва.

Примітки

1. Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» від 9 квітня 2015 р. –  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/317-19 від 09.04.2015        
   
2. Моляр Є. Коли стає ніяково, або хто знищує мозаїки у метро [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://izin.com.ua/soviet-mosaics-metro/
   
3. Головенко Р. Що таке декомунізація публічного простору й навіщо вона потрібна //Cторінка Інституту Національної пам’яті . –    [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.memory.gov.ua/news/shcho-take-dekomunizatsiya-publichnogo-prostoru-i-navishcho-vona-potribna
   
4. Проект рішення КМДА «Про демонтаж об'єктів оздоблення станцій київського метрополітену — носіїв комуністичної символіки»  //  Протокол № 8 чергового засідання постійної комісії Київради   з питань культури та туризму (Комісії) від 06 квітня 2015  р. – [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=1&cad=rja&uact=8&ved=0ahUKEwjjo57ctDPAhXKliwKHXyCw8QFggdMAA&url=http%3A%2F%2Fkmr.gov.ua%2Fuk%2Ffile%2F1653%2Fdownload%3Ftoken%3D1QDUlxeWEjZNmptL8je_R0FiYXLnNwSDYI_2769pMTI&usg=AFQjCNGXOGZ0E9oUrdFeT0Lxe3Tx12IJmw&sig2=GK_fSO4zc_CbI7316QkHrA&bvm=bv.135974163,d.bGg
   
5. «…на 9 станціях метрополітену, а саме на «Вокзальній», «Героїв Дніпра», «Арсенальній», метро «Університет», «Палац Україна», «Шулявська», «Берестейська», «Либідська», «Політехнічний інститут» мають замінити комуністичну символіку…». Декомунізація столичної «підземки» // Хрещатик. – 14/05/2015. –  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/4663/art/1431542565.html
   
6. ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКА (рос. «Красноармейская» – від «Робітничо-Селянська Червона Армія») – назва пов’язана зі встановленням радянської влади та є похідною від збройних більшовицьких формувань.
   Із переліку назв [...] що підлягають перейменуванню і демонтажу… // Персональна сторінка  Інституту національної пам’яті. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.memory.gov.ua/news/iz-pereliku-nazv-shcho-pidlyagayut-pereimenuvannyu-i-demontazhu-vidpovidno-do-zakonu-ukraini-pr
   
7. Офіційний сайт проекту «Soviet mosaics in Ukraine». –  [Електронний ресурс]. –  Режим доступу:  http://sovietmosaicsinukraine.org/ua/
   
8. Персональна сторінка  «Soviet mosaics in Georgia». –  [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://soviet-mosaics.ge/
   
9. Відкритий лист щодо знищення мозаїк радянського періоду в метрополітені від 12 травня 2015 р.  – [Електронний ресурс].  – Режим доступу: http://izin.com.ua/letter/  
   
10. Про співпрацю Департаменту суспільних комунікацій КМДА з «Dream Kyiv». – [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://dsk.kievcity.gov.ua/news/1139.html
    
11. У Києві створили карту об’єктів, з яких демонтують комуністичні символи //Українська правда. –15.07.2015.  –  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kiev.pravda.com.ua/news/55a616c3d3482/
    
12. Перелік будівель і споруд комунальної власності, на яких розміщено комуністичну символіку. –  [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.google.com.ua/maps/d/viewer?mid=1gJ207_9nPgV2X_dN8F06VKBdn4&hl=ukс
    
13. Рішення Київської міської ради № 456/1320 від 14 травня 2015 року. Про заміну комуністичної символіки на будівлях і спорудах, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва. –  [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://kreschatic.kiev.ua/ua/4703/doc/1438684631.html
    
14. Режим доступу: http://www.memory.gov.ua/news/shcho-take-dekomunizatsiya-publichnogo-prostoru-i-navishcho-vona-potribna
    
15. Прядка В. Про проблеми декомунізації. –  [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://izin.com.ua/decommunism/
    
16. З сайту газети Вечірній Київ. – 08.07.2015. –  [Електронний ресурс]. –  Режим доступу:  http://eveningkiev.com/article/23602
    
17. Постановление Центрального Комитета КПСС и Совета Министров СССР от 4 ноября 1955 года №1871 «Об устранении излишеств в проектировании и строительстве». –  [Електронний ресурс]. –  Режим доступу:  http://www.sovarch.ru/postanovlenie55/
    
18. База даних «Soviet mosaics in Ukraine». –  [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://sovietmosaicsinukraine.org/ru/mosaic/203   
    
19. Постановление Центрального Комитета КПСС и Совета Министров СССР от 28 мая 1969 г. N 392 «О мерах по улучшению качества жилищно-гражданского строительства». –  [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://www.libussr.ru/doc_ussr/usr_7085.htm
    
20. Скляренко Г. Монументально-декоративне мистецтво // Історія українського мистецтва: у 5-и томах / НАН України. ІМФЕ ім. М.Ф.  Рильского. –  К., 2007. – Т.5: Мистецтво ХХ століття.  – C. 627-628.
    
21. Зарецька М. Спогади про художника Віктора Зарецького //  Молода Україна. – Торонто, 1990. С.9.      
    
22. База даних «Soviet mosaics in Ukraine». –  [Електронний ресурс]. –  Режим доступу:  http://sovietmosaicsinukraine.org/ua/mosaic/167
    
23. База даних «Soviet mosaics in Ukraine». –  [Електронний ресурс]. –  Режим доступу:   http://sovietmosaicsinukraine.org/ua/mosaic/343
    
24. Розпорядження КМДА  № 745 від 28 липня 2015 року. –  [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: https://drive.google.com/file/d/0B7gzQmfJ6CdjM05NR2VjYWthNm8/view
    
25. Анотаційний     звіт  від 01.12. 2015 р. –  [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: https://www.facebook.com/groups/425639737630105/files/
    
26. Наказ Департаменту містобудування та архітектури «Про затвердження складу експертної ради з розгляду та визначення художньої цінності об’єктів з символікою комуністичного та націол-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів» від 31.08.2015 року.
    
27. Мозаїка з зображенням Леніна. –  [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://maps.interesniy.kiev.ua/ru/streets/nauki-prospekt/mozaika-lenin
    
28. Перелік навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в основній і старшій школі у загальноосвітніх навчальних закладах  з навчанням українською мовою у 2015/2016 навчальному році [Електронний ресурс]. –  Режим доступу:  http://mon.gov.ua/content/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8/2016/29/2-perelik-osnovna-i-starsha-shkola-2015-2016.doc
    
29. Cтрукевич О.К., Романюк І.М., Дровозюк С.І. Історія України: Підручн. Для 11 кл. загальноосвіт навч. Закл. (рівень стандарту, академічний рівень). К. – Грамота, 2011.  – 320 с. –   [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://pidruchnyk.com.ua/451-storya-ukrayini-strukevich-romanyuk-drovozyuk-11-klas.html
    
30. Якому джерелу інформації надають перевагу українці.   – 19.11.2015. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nielsen.com/ua/uk/insights/reports/2015/Truste-Sources-of-information.html
    
31. Топ-каналов 2015: трижды СТБ плюс «Украина». – 18 января 2016.– [Електронний ресурс]. – Режим доступу:    http://www.mediabusiness.com.ua/content/view/45889/48/lang,ru/
    
32. У Київраді зібралися дати старт демонтажу комуністичної символіки в метро. Телевізійна служба новин.  –Телеканал 1+1. –   3 червня  2015.  –  [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   https://www.youtube.com/watch?v=_z67a_MwAmg
    
33. Случайная декоммунизация – в киевской школе сбивают со стен мозаику советских времен. –  События. – Телеканал  Україна. – 9 липня 2015. –  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=TS4zgqwu8Yo
    
34. Декоммунизация в Украине: в Киеве зачищают метро.  –Чрезвычайные новости. –  ICTV. –  17.08.2015.  –  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=lvWfZHShD04
    
35. Фонд «Ізоляція» про декомунізацію київського метро (неефірне відео). – 5 канал. – 20.05.2015. –   [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=FkgBTqjQabY
    
36. Декоммунизация по-киевски.  – Громадське телебачення.  – 7.12.2016. –  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=GZzJCoaG20k
    
37. Життя без комуністичної символіки: як змінить Київ декомунізація? – Телеканал «Київ». – 27.05.2015.  – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  https://www.youtube.com/watch?v=x7eG7YfbDm8
    
38. Рекомендації щодо ревіталізації Річкового вокзалу. – 17.02.2016. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=rYIw6tkd_yM&t=21s
    
39. Офіційний сайт Національного Художнього музею України – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://namu.kiev.ua/ua.html
    
40. Mosaikfries «Unser Leben» –  [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://www.hausdeslehrers.de/geschichte/der-fries/#c1311  

Список використаних джерел та літератури:

Mosaikfries «Unser Leben». –  [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://www.hausdeslehrers.de/geschichte/der-fries/#c1311  
Відкритий лист щодо знищення мозаїк радянського періоду в метрополітені від 12 травня 2015.  – [Електронний ресурс].  – Режим доступу: http://izin.com.ua/letter/  
Головенко Р. Що таке декомунізація публічного простору й навіщо вона потрібна // Офіційний сайт Інституту Національної пам’яті. –    [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.memory.gov.ua/news/shcho-take-dekomunizatsiya-publichnogo-prostoru-i-navishcho-vona-potribna
Декоммунизация в Украине: в Киеве зачищают метро.  –Чрезвычайные новости. –  ICTV. –  17.08.2015.  –  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=lvWfZHShD04
Декоммунизация по-киевски.  – Громадське телебачення.  – 7.12.2016. –  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=GZzJCoaG20k
Декомунізація столичної «підземки» // Хрещатик. – 14/05/2015. –  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/4663/art/1431542565.html
Життя без комуністичної символіки: як змінить Київ декомунізація? – Телеканал «Київ». – 27.05.2015.  – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  https://www.youtube.com/watch?v=x7eG7YfbDm8
Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» від 9 квітня 2015 р. –  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/317-19 від 09.04.2015    
Зарецька М. Спогади про художника Віктора Зарецького //  Молода Україна. – Торонто, 1990. С.9.  
Зустріч з  куратором проекту «Soviet mosaics in Ukraine» Є.Моляр. – 25 жовтня 2016 року.
Із переліку назв [...] що підлягають перейменуванню і демонтажу… /персональна сторінка  Інституту національної пам’яті. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.memory.gov.ua/news/iz-pereliku-nazv-shcho-pidlyagayut-pereimenuvannyu-i-demontazhu-vidpovidno-do-zakonu-ukraini-pr
Колекція мозаїк з особистого архіву «Soviet mosaics in Ukraine». –  [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://sovietmosaicsinukraine.org/ua/
Моляр Є. Коли стає ніяково, або хто знищує мозаїки у метро [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://izin.com.ua/soviet-mosaics-metro/
Наказ Департаменту містобудування та архітектури «Про затвердження складу експертної ради з розгляду та визначення художньої цінності об’єктів з символікою комуністичного та націол-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів» від 31.08.2015 року.
Офіційний сайт Національного Художнього музею України – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://namu.kiev.ua/ua.html
Перелік будівель і споруд комунальної власності, на яких розміщено комуністичну символіку. –  [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.google.com.ua/maps/d/viewer?mid=1gJ207_-9nPgV2X_dN8F06VKBdn4&hl=uk
Перелік навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в основній і старшій школі у загальноосвітніх навчальних закладах  з навчанням українською мовою у 2015/2016 навчальному році [Електронний ресурс] Режим доступу:  http://mon.gov.ua/content/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8/2016/29/2-perelik-osnovna-i-starsha-shkola-2015-2016.doc
Персональна сторінка Інституту національної пам’яті.  –  [Електронний ресурс].   Режим доступу: http://www.memory.gov.ua/news/shcho-take-dekomunizatsiya-publichnogo-prostoru-i-navishcho-vona-potribna
Персональний архів «Soviet mosaics in George». –  [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://soviet-mosaics.ge/
Постановление Центрального Комитета КПСС и Совета Министров СССР от 4 ноября 1955 года №1871 «Об устранении излишеств в проектировании и строительстве». –  [Електронний ресурс]. –  Режим доступу:  http://www.sovarch.ru/postanovlenie55/
Постановление Центрального Комитета КПСС и Совета Министров СССР от 28 мая 1969 г. N 392 «О мерах по улучшению качества жилищно-гражданского строительства». –  [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://www.libussr.ru/doc_ussr/usr_7085.htm
Про співпрацю Департаменту суспільних комунікацій КМДА з «Dream Kyiv». – [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://dsk.kievcity.gov.ua/news/1139.html
Прядка В. Про проблеми декомунізації. –  [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://izin.com.ua/decommunism/
Рекомендації щодо ревіталізації Річкового вокзалу. – 17.02.2016. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=rYIw6tkd_yM&t=21s
Рішення «Про демонтаж об'єктів оздоблення станцій київського метрополітену — носіїв комуністичної символіки»  //  Протокол № 8 чергового засідання постійної комісії Київради   з питань культури та туризму (Комісії) від 06 квітня 2015  р. – [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=1&cad=rja&uact=8&ved=0ahUKEwjjo57ctDPAhXKliwKHXyCw8QFggdMAA&url=http%3A%2F%2Fkmr.gov.ua%2Fuk%2Ffile%2F1653%2Fdownload%3Ftoken%3D1QDUlxeWEjZNmptL8je_R0FiYXLnNwSDYI_2769pMTI&usg=AFQjCNGXOGZ0E9oUrdFeT0Lxe3Tx12IJmw&sig2=GK_fSO4zc_CbI7316QkHrA&bvm=bv.135974163,d.bGg
Рішення Київської міської ради № 456/1320 від 14 травня 2015 року. Про заміну комуністичної символіки на будівлях і спорудах, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва. –  [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://kreschatic.kiev.ua/ua/4703/doc/1438684631.html
Розпорядження КМДА  № 745 від 28 липня 2015 року. –  [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: https://drive.google.com/file/d/0B7gzQmfJ6CdjM05NR2VjYWthNm8/view
Скляренко Г. Монументально-декоративне мистецтво // Історія українського мистецтва: у 5-и томах / НАН України. ІМФЕ ім. М.Ф.  Рильского. –  К., 2007. – Т.5: Мистецтво ХХ століття.  – C. 627-628.
Случайная декоммунизация – в киевской школе сбивают со стен мозаику советских времен. –  События. – Телеканал  Україна. – 9 липня 2015. –  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=TS4zgqwu8Yo
Топ-каналов 2015: трижды СТБ плюс «Украина». – 18 января 2016.– [Електронний ресурс]. – Режим доступу:    http://www.mediabusiness.com.ua/content/view/45889/48/lang,ru/
У Києві створили карту об’єктів, з яких демонтують комуністичні символи // Українська правда. –15.07.2015.  –  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kiev.pravda.com.ua/news/55a616c3d3482/
У Київраді зібралися дати старт демонтажу комуністичної символіки в метро. Телевізійна служба новин.  –Телеканал 1+1. –   3 червня  2015.  –  [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   https://www.youtube.com/watch?v=_z67a_MwAmg
Фонд «Ізоляція» про декомунізацію київського метро (неефірне відео). – 5 канал. – 20.05.2015. –   [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=FkgBTqjQabY
Якому джерелу інформації надають перевагу українці.   – 19.11.2015. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nielsen.com/ua/uk/insights/reports/2015/Truste-Sources-of-information.html