11 грудня 2012 року о 12.00 в залі засідань Інституту історії України НАН України (вул. Грушевського,4, 6-й поверх)  відбудеться презентація альбому «Люба моя Еллі!..: Світлини, листи та повідомлення з окупованого Іванкова (1942–1943 рр.)» :     

       У книзі опублікована колекція листів і світлин Йоганна Бьоше, який у 1942?1943 рр. був референтом керівника з сільськогосподарських справ в Іванківському ґебітскомісаріаті. Ці матеріали містять замальовки про життя німецьких чиновників нижчої ланки на завойованих східних територіях, їх щоденні турботи та святкові події. Вони представляють собою погляд «пересічного німця» на окуповану Україну. У своїх посланнях до родичів, окрім особистих мотивів, Йоганн Бьоше із зацікавленням, у деталях описував життя мешканців поліського селища Іванкова та міст Києва, Рівного, Бердичева, Житомира, де йому довелося побувати під час службових відряджень. Загалом колекція нараховує понад 300 листів і 150 фотографій.

      02.VIII.1942, Київ

      «На вулиці ще надто спекотно для прогулянки, тож хочу написати ще одного листа. Зараз я, очевидно, дещо багато пишу, але в мене є час для цього і відпадає потреба вести щоденник. Із моїх листів можна буде потім відтворити основні події…»

      24.IX.1942, Іванків

      «Людям тут часом доводиться голодувати. Звичайно ж, найгірша ситуація у цьому плані складається в містах. Але коли постає питання, кому голодувати, то відповідь може бути тільки одна. Війна триває і ми у жодному разі не маємо права її програти. Ніхто навіть не задумується над тим, що з нами було б, якби так сталося».

      17.III.1943, Київ

      «Після того, як останнім часом почастішали напади, складається враження, що перебуваєш за декілька кілометрів від лінії фронту – автоматні черги, вогонь мінометів, у другій половині дня п’ятниці бої значно посилилися. Потім уночі, майже на наших очах, був підірваний і підпалений міст перед Іванковом, довжина якого 700 м. Уже декілька днів задіяні війська. На жаль, ця війна неймовірно віроломна»

      21.VII.1943, Іванків

       «Уже рік, як я в Україні, Україні – «чарівній скатертині» Європи. Як пожити отут, можна багато що зрозуміти. Які можливості таїть у собі ця земля, Ти не повіриш! Здебільшого зараз стоїть спека, зранку о 8:00 термометр уже повзе за позначку 30°C. Усе родить, наче в теплиці, квітів сила-силенна, українці насправді мають тямку до квітів.

      Хай би тільки закінчилася війна, і тут буде дуже добре жити. Але якщо ми не втримаємо східні землі, то війна втрачає будь-який сенс»...