Кожного разу під час створення історичної виставки перед кураторами або ж музейниками постає виклик – якими способами можна включити відвідувача у діалог, не дати йому загубитися серед багатоманіття історичних явищ, спонукати до індивідуального переживання минулого. Виставка «Велика війна 1914… Індивідуальний та глобальний досвід» у Центрі міської історії Центрально-Східної Європи вирізняється саме свідомим прагненням запросити аудиторію до активного пізнання і спів-переживання минулого та далеко відбігає від досить традиційного для українських музеїв бачення виставки чи експозиції як зібрання предметів, дотичних до теми, із вибудовуванням із них прямолінійного подієвого наративу з певним пояснювальним, моралізаторським та, відповідно, «політичним» значенням.

      Виставка «Велика війна 1914… Індивідуальний та глобальний досвід» починається з представлення кількох характерних для Першої світової феноменів, що творять своєрідну мозаїку «цікавинок»: перший танк; велострілецькі війська; перемир’я на Різдво; найкривавіша битва – на Соммі; «жіноча земельна армія»; британські школярі збирають каштани для видобування вибухової речовини; перше використання отруйних газів; окопний досвід Вердену; юний Волт Дісней – водій машини швидкої; жіночі батальйони, створені у Петрограді у 1917 р.; використання тварин у бойових діях… Після цього вступу автори виставки експліцитно виявляють свою мету – показати Першу світову війну одночасно з двох перспектив: як глобальну подію та як індивідуальний досвід. Представлення війни не має зводитися до європейських театрів бойових дій, воно має охоплювати також і глибоку трансформацію соціальних відносин, ідеологій, повсякденного життя різних частин світу. Увага до війни саме як досвіду передбачає доцінення таких аспектів, як емоційні переживання, фізичні відчуття, моральні виклики, з якими стикалися представники різних груп: фронтовиків, біженців, переміщених осіб, а також тих, хто перебував на «домашньому фронті» (радше незвична для українського контексту, але доречна калька з англ. home front) та на окупованій території.

      Таке амбітне завдання поєднання глобального виміру (без зведення подій до національних контекстів) та індивідуального виміру реалізується у виставці за допомогою незвичних об’єктів. Одним із перших на виставці розташовано комп’ютер із грою «Хоробрі серця: Велика війна»: відвідувач виставки може доторкнутися до минулого через комп’ютерну гру, що заснована на реальних листах французького солдата Фелікса Шазаля, та через своєрідну «мікроісторію» дає можливість доторку до важливих деталей життя під час війни. Лишається сподіватися, що допитливий відвідувач все ж не зупиниться лише на комп’ютерній грі у своєму пізнанні минулого (як це дійсно і трапляється нині особливо із молодшими поколіннями – про що напевно ж іронічно і нагадує цей об’єкт на самому початку). Ще одним подібно ж незвичним об’єктом виставки є великий комікс на стіні, що розповідає історію участі у війні кількох «простих солдатів», їхню «окопну правду».

      У наступній залі поєднання глобального та індивідуального розкрито через низку незвичних форм. Одним із найцікавіших неконвенційних об’єктів є зображення типажів вояків із різних країн світу, що виконані в повний людський зріст на гранях своєрідних «кубиків», нанизаних на вісь (фото): є тут вояки польських легіонів, усуси, анзаківці, «великодні повстанці», «гарлемські пекельні бійці», африканські аскарі, сенегальські тіральєри, індійські сипаї, австрійські євреї, «екзотичне військо цісаря» з Боснії та Герцеговини, китайці з «армії робітників» - тобто тих, хто виїздив з рідної країни на працю, особливо до Франції та Росії… Кожне зображення містить текст-історію цієї групи учасників війни. Можливість торкатися цих людських фігур, а також і міняти різні грані, що належать до різних типажів, становить особливе задоволення для молодших відвідувачів виставки, хоча у старших, напевно, викликає асоціацію з тим безжальним шматуванням тіл та душ людей, що брали участь у війні. Гра долі з людиною та гра з «ідентичностями»…

      Одним із звичних закидів, що їх історики-традиціоналісти адресують історикам повсякдення, є те, що останні перефокусовують погляд таким чином, що геть гублять політичну (національну) історію. Однак, поєднання обох цілком добре вдається на обговорюваній тут виставці. Одне інтерактивне табло містить розгалужену історію політичних подій макрорівня та бойових дій, які можна прослідкувати по фронтах та окремих країнах, а також на міждержавному рівні. Всі ці відомості добре візуалізовані на картах. Окремий розділ присвячено темі «Імперський простір у довгому ХІХ ст.». Інше інтерактивне табло присвячено, натомість, темі «Міста у війні», де на прикладі Львова розкрито низку аспектів досвіду проживання у містах у екстремальній ситуації війни, як-от: хліб і страйки; жінки і робота; розваги, базар і спекуляції; футбол і кіно; грабунки і погроми; листи, голуби і шпигуни тощо. Кожна тема розкрита через фото, дослідницький текст та цитати із джерел. Це дозволяє значно глибше зрозуміти взаємозв’язок між різними аспектами переживання війни, унаочнює вплив емоцій, почуттів та уявлень самих учасників на розгортання подій.

      Зрештою, ще виразнішою є концентрація уваги на переживанні Першої світової конкретними особами та цілими групами людей у другій великій залі виставки. Серед іншого, тут представлено цікаву персоніфікацію низки понять, що мали особливе значення для доби кінця ХІХ – початку ХХ ст.: «націоналізм», «шпигунство», «подорож», «модерність» та інші набувають конкретного втілення у біографіях видатних осіб, пов’язаних із Галичиною. Та ж тема індивідуальної долі на війні втілюється у вже згаданому вище коміксі.

      Одне із важливих завдань, які виконує виставка, - це представлення специфіки Першої світової. Досвід величезних груп людей визначався не тільки епохальними подіями, битвами тощо, але низкою нових соціальних практик і явищ. Поняття «тотальна війна», «окупація», «геноцид», «домашній фронт», «біженці та переміщені особи», «політичні в’язні» розкриваються на прикладах різних груп із тих чи інших країн світу. Причому під кожною з цих рубрик можуть поєднуватися явища з різних кінців світу, які таким чином потрапляють у порівняльний контекст і допомагають відійти від уявлення про одиничність і унікальність подій, що ми їх звикли мислити виключно в національних контекстах. Представлено також і технологічний бік війни, її зв’язок із науковими винаходами, розвитком логістики, організацією постачання. Останнє інтерактивне табло демонструє мозаїку ідей, винаходів, творів мистецтва, соціальних та культурних практик, породжених Першою світовою війною або асоційованих із нею.

      Завершують виставку два порожні стенди, що немовби ставлять сумне мовчазне питання – а що ж далі?…

      Автори виставки на її початку висловили вдячність не лише численним експертам, художникам, технічним працівникам, але і великій «компанії» істориків, які сформували наші теперішні уявлення про Першу світову війну. І дійсно, виставка є результатом глибокого пропрацювання сучасної історіографії Першої світової та епохи кінця ХІХ – першої половини ХХ ст., адже маємо тут не конвенційний виклад подій, але скоріше запрошення до проблемного розгляду різних тематичних пластів.

      Напевно, одна із загроз такого роду представлення полягає в тому, що акцент на повсякденні, з одного боку, може зробити образ війни менш екстремальним та «нормалізувати» його, а з другого боку, можливо, саме в деталях повсякденного життя можна вповні побачити дегуманізуючий вплив війни, хибну логіку пропаганди, трагічність доль тих, кого не помічає «велика» політична історія. Виставка в Центрі міської історії не веде до готових висновків, але скоріше запрошує до роздумів і прислухання до досвіду минулого.