На тлі заяв очільника ПіС Ярослава Качинського, що загострили українсько-польські суперечності щодо політики пам’яті, непоміченою пройшла новина з Москви про нові оцінки втрат СРСР у Другій світовій війні. 14 лютого 2017 р. у Державній Думі Російської Федерації відбулися парламентські слухання «Патріотичне виховання громадян Росії: Безсмертний полк». Захід був організований Комітетом Держдуми з освіти і науки спільно з Комітетом оборони та Комітетом з праці, соціальної політики і справ ветеранів1.
Парламентські слухання «Патріотичне виховання громадян Росії: Безсмертний полк»
Під час слухань співголова руху (чиє ім’я так і не було названим в чисельних прес-релізах!) «Безсмертний полк Росії» виступив з доповіддю на тему «Документальна основа Народного проекту «Встановлення долі зниклих безвісти захисників Вітчизни». Вона містила дослідження про зменшення населення СРСР в 1941–1945 рр. У доповіді стверджувалося, що, відповідно до нових даних розсекречених Міністерством оборони РФ, втрати СРСР у «Великій вітчизняній війні» становлять не 27 млн. осіб, як вважалося раніше, а 41 млн. 979 тис. осіб. З них на долі військовослужбовців Червоної Армії на ВМФ СРСР припадає понад 19 млн., а близько 23 млн. становлять втрати цивільного населення Радянського Союзу. Загалом же, як стверджується в доповіді, за роки радянсько-німецької війни населення СРСР зменшилося на 52 млн. 821 тис. осіб. Таким чином прямі безповоротні втрати населення СРСР в Другій світовій війні становлять 42 млн., а загальні – майже 53 млн. Як стверджується у доповіді, повний текст якої так і не вдалося відшукати на просторах інтернету, 10 млн. 833 тис. ( в тому числі 5 млн. 760 тис. дітей у віці до чотирьох років) – це смертність спричинена природними причинами.
Великий скепсис, на фоні озвучених цифр, викликає формулювання: «Наведені данні підтверджені великою кількістю оригінальних документів, авторитетних публікацій і свідчень.»2.
Відповідь на головне питання чого в цій цифрі більше політики чи науки виглядає риторично. Зазвичай такі сенсаційні, з наукової точки зору, факти озвучують науковці, які виносять на суд професійної спільноти джерела та методику своїх підрахунків. Тут ми маємо типову політичну акцію з формулою «вчені стверджують». Озвучені в докладі цифри зовсім не нові. Вони були відомі раніше і фахівці з історії Другої світової війни добре їх знають.
Питання втрат СРСР в Другій світовій війні завжди було складним. По-перше, в Радянському Союзі мова йшла тільки про період 1941–1945 рр. – радянсько-німецьку війну / Велику вітчизняну війну. Таким чином з поля зору випадали втрати під час вересневої кампанії з розчленування Польщі та радянсько-фінської війни. По-друге, ці цифри були політичними і завжди озвучувалися генеральними секретарями КПРС.
З 1946 р. по 1990 р. оцінка втрат Радянського Союзу змінювалася чотири рази. Першу цифру у 7 млн. озвучив Сталін; друга – 20 млн. осіб введена у обіг Нікітою Хрущовим у 1961 р.; третя – «понад 20 млн.» була оприлюднена Лєонідом Брєжнєвим у його промові з нагоди 20-ліття Перемоги у 1965 р. Останнє, чинне на сьогодні, число втрат у 27 млн осіб належить Міхаілу Горбачову3.
Нікіта Хрущов
Проблемою була не тільки загальна оцінка кількості втрат, але й розрахунок співвідношення військових і цивільних втрат. Не будемо забувати, що переважання цивільних втрат над військовими є жахливою особливістю саме Другої світової війни.
На початку 1990-х років в науковий обіг були введені такі дані: загальні втрати СРСР становлять 26,6 млн осіб, з них втрати Збройних сил СРСР – 8,6 млн. Обрахунки військових втрат належать групі російських військових істориків на чолі з генерал-полковником Грігорієм Кривошеєвим. За 20 років, ця цифра не зазнала значних кореляцій і вважається науково обгрунтованою.
Офіційна позиція Кремля також спиралася на розрахунки групи Кривошеєва. Згідно них, за роки Великої Вітчизняної війни (1941–1945 гг.) в лавах Червоної Армії і ВМФ воювало близько 34,5 млн. радянських громадян. Неповоротні втрати військових склали 8 млн. 668 тис. 400 осіб, з них – 1 млн. 376 тис. українців (тобто 15,9% від загального числа військових втрат СРСР)4.
Обкладинка книги Грігорія Кривошеєва «Россия и СССР в войнах ХХ века. Потери вооруженных сил. Статистическое исследование»
Саме базуючись на обрахунках національного складу Червоної Армії Кривошеєва, Путін у 2010 році заявив, що основний тягар війни (70%) припадала на долю РСФРР. Звідси й висновок російського президента «що війна, була виграна… за рахунок людських та індустріальних ресурсів РФ»5. Не будемо детально зупинятися на цій темі, адже ця теза була багато разів спростована українськими науковцями6.
Звісно, що не всі дослідники погоджувалися з цифрою військових втрат Кривошеєва. Найбільш радикальний варіант у 42-43 млн прямих втрат належить російському історику і публіцисту Борісу Соколову7. Ще одне новаторство від Соколова – він рахує втрати СРСР в хронологічних межах 1939–1945 рр. Його дослідження було розкритиковане як демографами, так і колегами по цеху, які мають безліч питань до методики підрахунків8.
Саме Соколов загострив питання співвідношення військових втрат Німеччини й СРСР. Він вважає, що втрати СРСР на радянсько-німецькому фронті становлять 26,4 млн., а Німеччини (без врахування втрат союзників) – 2,6 млн. Таким чином співвідношення сягає 10:1 на користь німців9. Це радикально відрізняється від офіційної кореляції Міністерства оборони РФ, що становить 1,2-1,3:1 на користь німців на першому етапі війни і вирівнюється до 1:1 на початку 1943 р10. Розрахунки Соколова сприяли поширенню думки, що Радянський Союз виграв війну тільки тому, що «завалив німців трупами своїх солдатів».
Історик і публіцист Боріс Соколов
Російські історики вже давно полемізують щодо кількості втрат, особливо серед військових. Існують і менш радикальні оцінки. Відомий російський історик Віктор Земсков вважав, що загальні втрати СРСР становили 16 млн. осіб, з яких 11,5 млн припадає на військових, а решта – 4,5 млн. – становить цивільне населення. Співвідношення втрат, базоване на цих підрахунках, не набагато відрізняється від офіційної версії і становить 1,3:1 на користь німців. З цих підрахунків виходить, що втрати цивільних є меншими порівняно з військовими11. Останнім часом багато російських істориків схилялося до оцінки військових втрат СРСР на рівні 17-18 млн. осіб12. За це вони постійно критикуються колегами з табору демографів, які вважають верхнею межею адекватної оцінки 13-14 млн. втрат серед військовослужбовців13.
Але всі ці дискусії більшої мірою стосувалися кореляції між втратами цивільного населення та військовослужбовців. Більшість дослідників не піддавали сумніву загальну кількість втрат у 27 млн, а часом навіть її зменшували.
Чому раптом на державному рівні була озвучена фактично цифра Боріса Соколова, яку офіційний Кремль до цього часу абсолютно не сприймав – велике питання. Крім того, ця цифра була збільшена до 53 млн. загальних втрат. Якщо зайти на сайт Міністерства оборони РФ, то можна переконатися, що нових публікацій, які б обґрунтовували цифру у 42 млн прямих втрат СРСР там так і не з’явилося. Всі роботи якраз оперують даними Кривошеєва14. Більш того, під час слухань представник Міноборони, генерал Міхаіл Моісєєв, знов-таки оперував офіційно визнаною на державному рівні цифрою у 27 млн. загальних втрат15.
Російська влада, виходячи з державницьких позицій, ніколи особливо не хотіла визнавати прорахунки і поразки керівництва СРСР в перші роки війни. Тенденція до заниження саме військових втрат була очевидною, принаймні, такою була її логіка ще з середини 1990-х років.
Навіть російські користувачі інтернету задаються логічним питанням: навіщо націонал-патріотам ця цифра, яка зазвичай просувалася саме ліберальними політичними колами16. Ще одне цікаве питання чому саме зараз виникла потреба у збільшенні кількості втрат СРСР у Великій вітчизняній війні? Як далі буде просуватися ця цифра в РФ та на пострадянському просторі? Адже те, що дана цифра була озвучена на державному рівні не випадково, враховуючи всіх дійових осіб та сам факт парламентських слухань. Але про все порядку. Для початку кілька слів про авторів цієї доповіді – рух «Безсмертний полк Росії».
Журналісти томського телеканалу ТВ-2, автори ідеї «Безсмертний полк». Сєргєй Колотовкін, Сєргєй Лапєнков та Ігорь Дмітрієв
У 2012 році група журналістів томського телеканалу ТВ-2 (Сєргєй Колотовкін, Сєргєй Лапєнков и Ігорь Дмітрієв) ініціювала акцію «Безсмертний полк». Вона мала за мету аби пересічні громадяни РФ 9 травня вийшли на марш пам’яті з портретами своїх родичів, які брали участь у Другій світовій війні. Це була правдива ініціатива «низів». Таким чином російське суспільство намагалося створити альтернативу кремлівським парадам Перемоги, що перетворилися на театральне дійство з вихолощеним змістом.
Але вже з 2015 року з низової ініціативи акція стає частиною державної історичної політики РФ. Саме тоді до неї долучився президент Росії Владімір Путін. Щоправда, його участь позиціонували як приватну, а не як офіційну17.
Владімір Путін на акції «Безсмертний полк». 9 травня 2015 р.
Фактично, зараз в Росії існує два «Безсмертних полки». Перший – був оформлений томськими журналістами як міжрегіональний історико-патріотичний рух «Безсмертний полк» в уставі якого чітко прописано, що це є некомерційна, недержавна і неполітична організація18. «Другий» - офіційно званий Загальноросійський суспільний рух «Безсмертний полк Росії» (БПР), був зареєстрований 5 жовтня 2015 року. Його очолює депутат Державної думи РФ Ніколай Зємцов19.
На сьогодні ці дві організації мають дуже складні стосунки. Це не дивно, враховуючи, що БПР по-рейдерські захоплює низові осередки автентичних громадських структур «Безсмертного полку» і змінює нелояльне до себе керівництво. Вихолощується і первинний зміст ідеї «полку» – виходити на мітинг з портретами своїх родичів-ветеранів. В кращих традиціях радянської бюрократії часів застою, БПР просто роздає школярам і студентам портрети ветеранів з якими вони мусять йти парадною ходою.
Замість вшанування родинної пам’яті про Велику Вітчизняну, «полк» стає інструментом державного патріотичного виховання молоді. Як зазначив один з авторів автентичного «Безсмпертний полк» Сєргєй Лапєнков: «Полк перетворюється на ритуал!». Зрештою, в Москві вже були випадки, коли після акції студенти покидали портрети ветеранів прямо на асфальт і розбігалися у своїх справах20. Можна тільки поспівчувати авторам ідеї і російському громадянському суспільству в цілому, адже їхні шанси відстояти «акцію» як народну з її первинним змістом – мізерні.
Співголова руху «Безсмертний полк Росії» депутат Держдуми РФ Ніколай Зємцов та голова «Російського союзу ветеранів» генерал Міхаіл Моісєєв під час укладання угоди про співпрацю
БПР тим часом заручився підтримкою цілого ряду державних і громадських діячів, серед яких: народний артист РСФРР Міхаіл Ножкін та народний артист СРСР Васілій Лановой, генеральний інспектор Міністерства оборони РФ та голова загальноросійської суспільної організації ветеранів «Російський союз ветеранів», генерал армії Міхаіл Моісєєв, лідер «Нічних вовків» байкер-маргинал Алєксандр Золдастанов (Хірург)21.
Серед тез, що звучали під час слухань важливими видаються дві: 1) нерелевантність лозунгу «Спасибо деду за Победу!» реаліям, що склалися; 2) необхідність єдиного федерального закону про патріотичне виховання. Останню тезу озвучив не хто-небудь, а Віктор Володарскій – заступник голови Комітету у справах Співдружності Незалежних Держав, євразійської інтеграції та зв’язків зі співвітчизниками. Отже, можна не сумніватися, що «Безсмертний полк» буде марширувати пострадянським простором. І марш цей буде іти саме під музику і диригування БПР, а не автентичного «томського» проекту22.
Ми вже мали подібну акцію в Києві минулого року. Тоді на марш вийшло, за різними підрахунками, від 500 до 1 тис. осіб. Ініціаторами акції «Безсмертний полк» стала Київська організація ветеранів. Акція була узгоджена з місцевою владою заздалегідь і рекламувалася в ЗМІ23. Зрештою, «декомунізоване» свято пройшло мирно, хоча й не без ексцесів24.
Акція «Безсмертний полк» у Києві. 9 травня 2016 р.
Чому нерелевантним стало популярне в Росії гасло «Спасибо деду за Победу!»? Як пояснив один зі співголів БПР Гєннадій Іванов:
«До дня Перемоги на автомобілях пишуть: «Спасибо деду за Победу!» Якому дідусеві? У вас же є власний дідусь – всередині салону прикріпить фото цього діда, напишіть хто він такий! Чи, ось 9 травня на марші ми несемо портрети наших героїв. Що ми бачимо на звороті? Порожнє місце. А можна на ньому ще фото розмістити чи нагородний лист, чи написати, де воював солдат, на якому фронті…»25.
Видається держчиновники Росії зрозуміли, що абстрактний дід і реальна особа – це дві різні речі, адже в останньому випадку емоційний зв’язок є більш потужним.
Зліт і падіння георгіївської стрічки були стрімкими. Дуже швидко вона повернулася до свого первісного значення – символу російської імперської експансії. Таким чином, її влив на пострадянському просторі, принаймні частково, було нейтралізовано. Зрештою, стрічку завжди можна зняти і викинути, а от зробити це з фото дорогої чи знайомої людини вже складніше. Багато звичайних обивателів, насправді, дуже далекі від сакральних змістів, які намагається вкладати в Другу світову війну російська влада. Згадаймо персонаж сільського старости з відомого радянського фільму «Свадьба в Малиновке», що вдягав бриля або «будьоновку» в залежності від того, чий загін, червоноармійців чи повстанців, заходив у село. Вихолощення змісту дало взнаки, потрібен був новий формат і «Безсмертний полк» трапився дуже вчасно.
Родинна пам’ять створює потужний емоційні зв’язки між поколіннями. Щоправда, російські чиновники від науки і освіти, все ж таки трактують цю акцію в загальнонаціональному контексті. Невже їм потрібно цифра в 42 млн, щоб забезпечити 146,8 млн населення Росії достатньою кількістю портретів для «Безсмертного полку»?
Якщо ж все ж таки припустити, що дана цифра є науково обґрунтованою і скоро ми побачимо всі обрахунки, то це означає, що Україна також має переглянути свої втрати у Другій світовій війні.
На сьогодні діапазон людських втрат України у Другій світовій коливається в межах від 5 до 14 млн. осіб. Згідно обрахунків Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАНУ, за період німецько-радянської війни чисельність населення УРСР скоротилася на 10,4 млн. осіб, з 42,4 млн. на 22 червня 1941 р. до 32 млн станом на 8 травня 1945 р. Втрати цивільного населення – 5,2 млн осіб, з них 3 млн було вбито, решта – є наслідком підвищеного рівня смертності. Військові втрати становлять 3,3 млн. (2,8 млн. військовослужбовців та 500 тис. – партизани та ополченці)26.
Українські історики вважають, що кількість військових втрат українців та представників інших національностей вихідців з УРСР складає 4,1 млн осіб, цивільні – 4,5 млн. осіб. Протягом радянсько-німецької війни населення УРСР зменшилося на 8-10 млн осіб. Тобто оцінки українських істориків і демографів не сильно різняться. Але для України втрати у цій війні не замикається тільки на періоді 1941–1945 рр., а мають ширші хронологічні рамки і більшу кількість історичних акторів (НКВС, ОУН-УПА, АК та ін.)27.
Існує ще одне припущення щодо появи цієї нової цифри втрат СРСР у Другій світовій війні. Експерт «Левада-центру» Алєксей Левінсон вважає, що зараз Росія перебуває на старті реалізації свого національного проекту, тобто відмови від імперії і створення власної національної держави28. Проекту, який буде спрямований в середину і вглиб, а не на зовні. За таких умов, Велика вітчизняна війна може стати консолідуючим міфом російського національного проекту. Чи буде це основою російської національного проекту, чи маємо справу з черговим витком мілітаризації суспільної свідомості громадян, держави з імперськими амбіціями, побачимо з часом.
Яна Примаченко – кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України НАН України. Коло наукових інтересів охоплює історію та історіографію українського визвольного руху, політику пам’яті щодо ОУН і УПА та Другої світової війни, історію мистецької інтелігенції 20-х – 30-х рр. ХХст.
1. Парламентские слушания «Патриотическое воспитание… «Бессмертный полк» [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://polkrf.ru/news/1275/parlamentskie_slushaniya_patrioticheskoe_vospitanie_bessmertnyiy_polk
2. В Госдуме РФ озвучили новые цифры потерь СССР во Второй мировой войне - 42 миллиона [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://censor.net.ua/news/428525/v_gosdume_rf_ozvuchili_novye_tsifry_poter_sssr_vo_vtoroyi_mirovoyi_voyine_42_milliona
3. Рыбаковский Р.Р. Людские потери СССР в Великой Отечественной войне // Историческая социология. – 2000. – №7. – С. 89-92.
4. Россия и СССР в войнах ХХ века. Потери вооруженных сил. Статистическое исследование / Под общей редакцией кандидата военных наук, профессора генерал-полковника Г. Ф. Кривошеева. – М.: «Олма-Пресс», 2001 – С. 235-240. – Доступно онлайн: http://lib.ru/MEMUARY/1939-1945/KRIWOSHEEW/poteri.txt#w05.htm-_Toc536603351
5. Путин: Победа в Великой Отечественной войне была одержана в основном за счет ресурсов РФ [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://korrespondent.net/world/russia/1149754-putin-pobeda-v-velikoj-otechestvennoj-vojne-byla-oderzhana-v-osnovnom-za-schet-resursov-rf
6. Муковський І. Т., Лисенко О. Є. Звитяга і жертовність: Українці на фронтах Другої світової війни / За ред. В. Д. Конашевича. – К.: Пошуково-вид. агентство «Книга пам’яті України»,1996. – С. 541-556. – Доступно онлайн: http://chtyvo.org.ua/authors/Lysenko_Oleksandr/Zvytiaha_i_zhertovnist/ ; Примаченко Я. Росія могла перемогти нацистів і без українців // Війна і міф: невідома Друга світова. – Харків: КСД, 2016. – С. 240-244.
7. Соколов Б. В. Правда о Великой Отечественной войне (Сборник статей). – СПб.: Алетейя, 1998 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://militera.lib.ru/research/sokolov1/05.html
8. Литвиненко В. К науке отношения не имеет. О «подсчетах» боевых потерь в ходе Великой Отечественной войны доктора филологии Бориса Соколова [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://scepsis.net/library/id_1221.html
9. Соколов Б. В. Правда о Великой Отечественной войне (Сборник статей). – СПб.: Алетейя, 1998 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://militera.lib.ru/research/sokolov1/05.html
10. Еременко С. Б. К вопросу о потерях противоборствующих сторон на советско-германском фронте в годы Великой Отечественной войны: правда и вымысел [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://mil.ru/winner_may/history/more.htm?id=11359251@cmsArticle
11. Земсков В.Н. О масштабах людских потерь СССР в Великой Отечественной войне. (В поисках истины) // Военно-исторический архив. – 2012. – № 9. – С. 59–71.
12. Александров К. Неизвестные потери и забытые союзники. Два безответных вопроса Великой Отечественной // «Новая газета» – №49 – 04.05.2012. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.novayagazeta.ru/articles/2012/05/03/49554-neizvestnye-poteri-i-zabytye-soyuzniki ; // Ивлев И. Генеральская ложь // Военно-исторический архив. – 2012. – № 9. – С. 41-58.
13. Богоявленский Д. Еще раз о потерях в Великой отечественной войне: историкам о демографии [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://demoscope.ru/weekly/2013/0559/analit03.php
14. Еременко С. Б. – Вказ. Праця; Алєксеєв Ю. Вторая мировая война: истоки и итоги (к 75-летию начала Второй мировой войны) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://mil.ru/winner_may/history/more.htm?id=11982000@cmsArticle
15. Вячеслав Никонов: «Бессмертный полк» – это достойный ответ народа на исторические вызовы [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.komitet8.km.duma.gov.ru/site.xp/052057124049056048048.html
16. Новые цифры потерь [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://politics.dirty.ru/novye-tsifry-poter-v-velikoi-otechestvennoi-voine-1312494/ ; Ах какой нежданчик между «патриотами» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://taki-net.livejournal.com/2542886.html ; О потерях СССР в войне: будьте бдительны! [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://civil-disput.livejournal.com/936744.html
17. Винокуров А. «Полк превращается в ритуал» [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.gazeta.ru/politics/2016/05/08_a_8218313.shtml
18. Устав полка [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.moypolk.ru/ustav-polka
19. История бессмертного полка России [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://polkrf.ru/about/
20. Винокуров А. «Полк превращается в ритуал»…
21. «Бессмертный полк – праздник общения» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://russkiymir.ru/publications/220645/
22. Парламентские слушания «Патриотическое воспитание… «Бессмертный полк» [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://polkrf.ru/news/1275/parlamentskie_slushaniya_patrioticheskoe_vospitanie_bessmertnyiy_polk
23. Акція поваги Безсмертний полк 9 Травня Київ Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=yJH4JJJD85g
24. У Києві георгіївська стрічка спровокувала сутички [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/news/2016/05/9/7107899/
25. Парламентские слушания «Патриотическое воспитание… «Бессмертный полк» [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://polkrf.ru/news/1275/parlamentskie_slushaniya_patrioticheskoe_vospitanie_bessmertnyiy_polk
26. Оцінка демографічних втрат України у період Другої світової війни. // Українська Друга світова війна. Матеріали міжнародної наукової конференції до 70-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (5 травня 2015 р., м. Київ). – С. 203-207.
27. Лисенко О., Перехрест О., Перехрест І., Іржавська А. Демографічні втрати Україні в роки Другої світової війни // Україна в Другій світовій війні: погляд з ХХІ століття. Історичні нариси у 2-х кинах. Кн.2. – К.: «Наукова думка», 2011. – С. 737-788.
28. Левинсон А. Интервью: Как жить без допинга в виде Крыма? [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.vedomosti.ru/politics/articles/2017/02/15/677855-rossii