Перегляд цих карикатур змушує пригадати діяльність та стрімкі кульбіти українських політиків 2005 – 2013 рр. та і карикатури щодо життя простого люду часу «криз та революцій». Політика, звичайно, як річ запотребуваніша займає майже три чверті книжки.
Однак за великим пером сатири приховується абсолютно сумне відчуття реальності, і виправдання, що добре сміятися над собою геть не є повноцінним. Карикатура як візуальне джерело, звичайно, ще потребуватиме серйозних студій, як і роль цього жанру на цьому «вибухонебезпечному» пострадянському просторі.
Я вам чесно скажу, тут усі беруть. І я, на жаль, не виняток.