Змістовна вступна редакторська стаття пропонує погляд на поділи Речі Посполитої як «цезуру європейської структурної історії» крізь призму порівняння національних історіографій. У розлогій (хотілося б сказати: фактично вичерпній) статті Маркуса Кшсоки запропоновано аналіз історіографії поділів від 1795 до 2011 року. Історіографічну лінія збірника продовжує дослідження Матіяса Барелковського, який порівнює двох німецьких істориків Польщі Рихарда Ропеля та Якоба Каро.

Домінік Колет досліджує вплив голоду 1770-1772 року на перший поділ Речі Посполитої. Ганс-Юрґен Бьомелбурґ порівнює австрійські, прусські та російські управлінські практики на теренах Галичини, Західної Пруссії та Полоцької й Могильовської губерній. Андрій Портнов аналізує способи й стратегії сприйняття новоприєднаних до Російської імперії теренів у російській та польській літературі початку XIX століття (скорочений російськомовний варіант цієї розвідки опублікували «Отечественные записки»: http://magazines.russ.ru/oz/2012/5/31p.html).

Предмет розгляду у статті Даніели Друшель – правові та управлінські зміни в підавстрійській Галичині, а у роботі Роланда Струве – інституціоналізація правових норм на теренах Речі Посполитої, що перейшли до Пруссії. Нарешті, Бернгардт Шмітт досліджує польську шляхту в прусській та австрійській арміях 1772-1806 років, а Йорґ Ґанценмюллер розмірковує про науковий потенціал винесених в назву збірки теоретичних концептів «включення» (Inklusion), «виключення» (Exklusion) та «інтеграція» (Integration) для аналізу політики Російської імперії щодо польської шляхти.

Видання доповнюють мапи, покажчики імен та географічних назв.