Яким чином той самий фізичний об’єкт – нинішня площа Пілсудського – змінювала своє символічне значення протягом ста років: спочатку в Російській імперії, потім у міжвоєнній Польщі й післявоєнній соціалістичній ПНР? Чому сталінському «подарункові Варшаві» – Палацові науки і культури – вдалося уникнути долі імперського Олександро-Нєвського собору, який був знищений польською владою у 1920-ті? Чи може польський досвід «дерусифікації» та «десовєтизації» міського простору прислужитися сучасним українським дискусіям про «декомунізацію».

Джерело: сайт AbImperio