21-27 серпня 2016 р. в мальовничому містечку Ленкук, на Мазурах, відбулася робота Міжнародної літньої школи «Історія перед судом. Міжнародне право та вивчення минулого»1. Цей захід був організований Центром польсько-російського діалогу і порозуміння2 та Фундацією польсько-німецької співпраці3. Вчасність такого заходу як і тема міжнародної літньої школи запропонована організаторами, не потребує обґрунтування. Прийняття польським сеймом 22 липня 2016 р. резолюції «Про встановлення 11 липня Днем пам’яті поляків, жертв геноциду, вчиненого ОУН-УПА»4 збурило черговий раунд українсько-польських «війн пам’яті». Але це рішення не принесло чогось нового, хіба-що додало хмизу у вогнище пам’яттєвих конфліктів. Останні десять років історична політика стала визначним чинником для країн Центрально-Східної Європи.
Директор Центру польсько-російського діалогу і порозуміння Ернест Вицішкевич (Ernest Wyciszkiewicz)
Привабливість історичних аргументів для ствердження власної національної ідентичності не дає спокою політичним силам, які використовують значимі для суспільства історичні теми для збору рясного електорального врожаю. В цих умовах експертні середовища опиняються в центрі конфлікту. Вони мають виступати певними арбітрами та комунікаторами між суспільством і владою, надаючи відповідні правові і історичні оцінки. Все більше фокус роботи як правників, так і істориків, що займаються дослідженням політики пам’яті, зміщується в бік міждисциплінарних підходів. Тож ідея організаторів міжнародної літньої школи зібрати разом істориків і правників та надати їм майданчик для дискусії виявилася дуже на часі. Як слушно зазначив, один з організаторів школи заступник директора Центру польсько-російського діалогу і порозуміння Лукаш Адамський (Łukasz Adamski), не так багато істориків знайомі з тестом Конвенції про запобігання та покарання злочинів геноциду. Але це не заважає їм активно послуговуватися терміном геноцид в своїх роботах. Юристи, які займаються злочинами вчиненими у минулому (Катинь, Волинська трагедія) також мають постійну справу з історичними фактами, якім мусять дати раду.
Запропонований організаторами формат, базувався на старому як світ принципі, що прописаний в книжках з популярної психології і лунає майже не щодня з телеекранів – «ріст починається тоді, коли людина виходить із зони свого комфорту». З цією метою 18 учасників школи з п’яти країн (Польща, Німеччина, Росія, Україна, Сербія) і 10 провідних експертів з міжнародного права та історії було зібрано у віддаленому куточку північно-східної Польщі, неподалік кордону з Калінінградською областю. Робочою мовою школи була англійська. Аби запобігти групуванню учасників по «національних квартирах», організатори вдалися до маленької хитрості. Вони розсадили учасників в лекційній аудиторії в такий спосіб, аби представники однієї країни не мали можливості сидіти поряд. Враховуючи досить щільний графік, що передбачав дві лекції та два семінарських протягом одного дня, це швидко дало свої результати. Учасники відразу роззнайомилися і обговорення як в лекційній аудиторії, так і поза нею було дуже жвавим.
Напружена програма та «віддаленість від цивілізації» щедро компенсувалося мальовничою природою польських Мазурів – «краю тисячі озер» та можливістю активного відпочинку після насиченого дня.
Організатори попіклувалися про збалансованість викладів. Курс літньої школи тривав п’ять днів, кожен з яких був присвяченій певній проблемі, свій погляд на яку презентували юрист та історик. Перед лекторами стояла не просте завдання розкрити свою тему для широкої аудиторії, що складалася з істориків, юристів, політологів та культурологів. Спрогнозувати наскільки вдалим буде результат було складно, оскільки проект міжнародної літньої школи був пілотним для організаторів.
Перший день був присвячений історії розвитку головних принципів міжнародного права. Свої доповіді презентували відомий юрист професор Владислав Чаплінський (Władyslaw Czapliński) та історик професор Марек Корнат (Marek Kornat).
Професор Владислав Чаплінський
У біографічних довідках, що додавалися до програми міжнародної літньої школи послужний список професора Чаплінського просто вражав5. Людина з блискучою теоретичною підготовкою, практикуючий юрист-міжнародник та викладач, Чаплінський за кілька хвилин зачарував аудиторію. Сухі юридичні норми про природу, джерела та головні принципи міжнародного права набули яскравих прикладів. Інтерактивний метод викладу дозволив швидко залучити учасників школи до дискусії. Центральною темою обговорення стало визначення поняття суверенітету і тих базових принципів міжнародного права, що з нього випливають. Поняття, яким доволі часто послуговуються історики, в площині міжнародного права виявилося надзвичайно багатогранним, складним та суперечливим.
Логічним продовженням дискусії стала лекція голови відділу історії дипломатії та тоталітарних систем Інституту історії Польської академії наук, професора Марека Корната. Сфера наукових інтересів Корната стосується дипломатії періоду ІІ Речі Посполитої. Повний антипод свого вибухового попередника, професор Корнат у спокійному і виваженому тоні розповів про історію становлення міжнародних інституцій та права. Він зосередився на створенні Ліги Націй та ряді правових ініціатив міжвоєнного періоду (заборона пропаганди 1931 р.), які там і не були реалізовані через спротив окремих держав. Цей історичний екскурс дозволив зрозуміти як змінювалося поняття суверенітету та засвідчив важливість наявності консенсусу для утвердження принципів міжнародного права. Треба сказати, що тема добровільності взяття державами на себе міжнародних зобов’язань, як і питання обов’язковості їх виконання, не одноразово спливала протягом всіх п’яти днів роботи літньої школи. Зрозуміло, що Будапештський меморандум був найбільш поширеним і актуальним прикладом, до якого зверталися як викладачі, так і учасники школи. Але про все по порядку.
Другий день став певним винятком з правил, оскільки презентували юристи – доктор Анна Чаплінська (Anna Czaplińska) та Рафал Тарногурський (Rafał Tarnogórki). Темою викладів стали договори як регулятори міжнародних відносин.
Чаплінська є асоційованим професором відділу Європейського конституційного права університету Лодзя, генеральним секретарем польського відділення Міжнародної асоціації права. Її лекція була зосереджена на практичних аспектах функціонування міжнародних договорів, що розкрила правові механізми. Доволі сухий виклад на лекції змінився провокативним обговоренням проблеми визначенням геноциду під час семінару.
Рафал Торногурський
Рафал Торногурській, один з безпосередніх організаторів літньої школи, є практикуючим юристом та аналітиком, що спеціалізується на публічному міжнародному праві. У 2008 він був радником Польської делегації на 63-й Генеральній Асамблеї ООН. Тарногурський звернув увагу учасників на такий здавалося не суттєвий аспект міжнародних договорів як преамбула – вступна заява. По суті преамбула нічого не регулює, але задає певні стандарти, що впливають на формування і розвиток міжнародного права. Свою лекцію він закінчив «top 10 from Rafał» – списком з 10 договорів, які, на його думку, справили визначний вплив на становлення міжнародного гуманітарного права.
На семінарському занятті учасники отримали завдання поділити світ за сферами впливу виходячи з положень 2 статті Конвенції ООН. Власне, абсурдність цього завдання продемонструвала рівність всіх суб’єктів міжнародного права перед законом. Але головним уроком винесеним з другого дня перебування на школі стала відсутність тотожності між політичними та юридичними угодами та відповідно їх трактуванням та правовими наслідками для сторін. В цьому контексті не оминули і Мінський протокол, що є прикладом політичної угоди.
Третій день по праву можна назвати днем України на школі. По-перше, він припав на 24 серпня – День Незалежності України, по-друге, одним з лекторів був наш співвітчизник голова відділення міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка професор Олександр Задорожний. Окрім великого викладацького досвіду, Задорожний є практикуючим юристом та політиком, пік політичної кар’єри якого припав на кінець 1990-х – першу декаду 2000-х років6. Не менш символічною стала й тема дня – історія збройних конфліктів, окупація та воєнні злочини. Тож дискусія обіцяла бути гарячою.
Професор Олександр Задорожний
Професор Задорожний зосередився на історії формування законів, що регулюють збройні конфлікти та типологізації воєнних злочинів. Тема анексії Криму та війни на Сході України стала благодатним ілюстративним матеріалом. По-перше, учасникам школи було цікаво почути думку представника України з цієї проблеми. По-друге, нещодавно вийшла книга Задорожного, де він, з точки зору міжнародного права, спростовує головні аргументи РФ щодо законності анексії Криму7. По-трете, як би не абстрагувалися експертні середовища від предмету свого дослідження, емоційна складова завжди присутня. Не можна сказати, щоб український професор дав волю емоціям, але слово «bastards» по відношенню до Путіна і Російської Федерації таки прозвучало. Звісно, що після «казусу Дещиці», коли в.о. голови МЗС України виконав популярну у 2014 р. пісню про президента РФ, це видається не надто епатажним актом. Але після лекції учасники все ж таки обговорювали питання прийнятності використання такої лексики. Наскільки це висловлювання Задорожного було свідомою провокацією досвідченого правника чи емоційною реакцією людини родом з Луганщини, чия мала батьківщина зараз перебуває в епіцентрі конфлікту, а родичі на війні, судити важко. В цілому лекція виявилися надзвичайно цікавою, а дискусія плідною.
Трактування міжнародного права у викладі Задорожного відрізнялося від позиції представленої професором Чаплінським як виключно добровільно взятих на себе зобов’язань. Український правник наполягав на наявності міжнародних обов’язків, що випливають з фундаментальних засад правової системи створеної людством. Більш того, з 2017 року в дію мають вступити так звані Kampala Amendmends8 – правки до Римського статуту на базі якого діє Міжнародний кримінальний суд у Гаазі. Ці правки додають до переліку злочинів, що підлягають міжнародній юрисдикції (геноцид, воєнні злочини та злочини проти людяності) ще й агресію. І тут власне дискусія підійшла до найбільш цікавої теми – ретроактивності закону. Адже загальновідомою є формула: «Lex prospicit, non respicit»9. Полишаючи юристам вирішувати як бути з актом російської агресії проти України, історики мусять розібратися зі складним минулим короткого ХХ ст. Чи можна знайти відповіді у минулому як бути зі злочинами сьогодення і навпаки?
Попри велику кількість зламаних списів довкола прийнятої польським сеймом закону про геноцид поляків на Волині, мова йде не про юридичний, а про моральний і політичний аспект справи. А якщо суд над злочинами комунізму таки відбудеться чи буде він мати якісь правові наслідки для РФ як держави правонаступниці СРСР? Чи все обмежиться актом засудження? Де закінчується право і починається політика? І яке місце істориків в цьому процесі, особливо зараз, коли Центрально-Східна Європа сповзає у новий виток «воєн пам’яті»?
Професор Шарунас Лікіс
Саме довкола питання, як функціонує політика пам’яті на державному і міжнародному рівні зосередив свою увагу експерт з міжнаціональних відносин та конфліктів, директор Інституту юдаїки Вільнюського університету професор Шарунас Лікіс (Sarunas Liekis)10. Він почав свою лекцію досить оптимістично. Литовський професор оголосив, що історики можуть бути спокійними за своє професійне майбутнє, оскільки історична наука потужна як ніколи, а от щодо правників він такого оптимізму не поділяє. Треба сказати, що для істориків, які брали участь в школі, це було неабияке полегшення. Після «лінгвістичного повороту» та проголошення «кінця історії», ми знов отримали надію реалізуватися в професії. Зрештою, гумор виявився як ніколи доречним і дозволив зняти напругу після досить складної та болючої теми так званої «української кризи».
Професор Лікіс виділив три головні тренди щодо трактування історичного процесу характерних для Європейського союзу: 1) марксистський з ідеєю соціальної прогресу шляхом революції; 2) ліберальний з концепцією еволюції пригнічених індивідуумів до самореалізації; 3) націоналістичний з ідеєю колективної самореалізації в національній державі.
Професор Стефан Етер
Четвертий день став фактичним продовженням української теми. Він пройшов під знаком Криму. Спікером дня від юристів став професор Гамбурзького університету та директор Інституту міжнародних відносин Стефан Етер (Stefan Oeter)11. Саме анексія Крим (не без допомоги допитливої аудиторії), був використаний для унаочнення запропонованої організаторами теми «Право на самовизначення та його важливість як визначного чинника історії» обрав саме цей приклад. Щоправда це був приклад від супротивного. Етер продемонстрував неабияку обізнаність усіх аспектів розгортання російської агресії проти України. А переконливі аргументи щодо неправомірності анексії Криму з точки зору міжнародного права та маніпуляції з правом на самовизначення перегукувалися з позицією представленою днем раніше професором Задорожним.
Доктор Лукаш Адамський
Історичний виклад дня представляв Лукаш Адамський. Він відштовхнувся від сталінського визначення поняття нація та гегелівської концепції неісторичних націй, аби провести аудиторію шляхом картографування простору Центрально-Східної Європи. Ретроспективний аналіз показав, як змінювалися бачення національних кордонів держав Центральної і Східної Европи в кінці ХІХ – на поч. ХХ ст. та роль етнічного чинника.
Кульмінацією школи став п’ятий – останній – день. Він видався напевне найбільш плідним і дискусійним. Історики зрозуміли базові принципи функціонування міжнародного права, а правники заглибилися в історичний контекст. Тема дня «Міжнародне право та тягар минулого» передбачала використання міждисциплінарного підходу. Головними спікерами були професор Іренєуш Камінській (Ireneusz Kamińki)12 офіційний представник Польщі в Європейському суді з прав людини по Катинській справі та український історик і публіцист Андрій Портнов.
Професор Іренєуш Камінській
Професор Камінській виявився справжнім фанатом своєї справи. Він не просто крок за кроком провів аудиторію через всі стадії судового процесу по Катинській справі, але й змусив проникнутися всіма перипетіями на цьому тернистому шляху. Емоційний яскравий виклад на лекції отримав несподіване продовження на семінарі. Учасників поділили на дві групи та дали дві справи – масові розстріли цивільних німцями в районі Воля під час Варшавського повстання та Волинська трагедія . Одна група мала знайти аргументи «за» а інша «проти» геноцидної версії цих подій. Такий інтерактивний тренінг мав унаочнити дві речі: 1) як складно довести існування наміру знищити всю або частину групи, що є ключовим для злочинів геноциду; 2) ретроактивність закону, коли мова йде про злочини скоєні у минулому.
Доктор Андрій Портнов
Лекція Андрія Портнова – «Геноцид та етнічні чистки в міжнародному праві та історіографії» – також була на перетині двох дисциплін. Він звернувся до більш сучасних прикладів – війни в Югославії та геноциду в Руанді. Мова йшла по різницю між геноцидом та етнічною чисткою, відсутністю юридичного визначення поняття етнічна чистка та про небезпеки віктимних наративів. Вміння Портнова показати здавалося б тривіальні речі з несподіваного ракурсу сприяло активній дискусії, що вийшла за межі відведеного часу.
Слухачі та викладачі міжнародної літньої школи
Здається організатори школи знайшли формулу вдалого заходу. Актуальна тема, високофаховий рівень викладу та талановита молодь, що прагне самовдосканалення зібрані разом на тиждень у тихому і віддаленому місці дають чудовий результат: нові знання, контакти і натхнення працювати далі.
Яна Примаченко – кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України НАН України. Коло наукових інтересів охоплює історію та історіографію українського визвольного руху, політику пам’яті щодо ОУН і УПА та Другої світової війни, історію мистецької інтелігенції 20-х – 30-х рр. ХХст.
1. International Summer School «The History before the Court. International law and the study of the past» [Електронний ресурс] – режим доступу:
http://www.cprdip.pl/projekty,szkola_letnia.html
2. Centrum Polsko-Roszjskiego Dialogu i Porozumienia [Електронний ресурс] – Режим доступу:
3. Die Stiftung für deutsch-polnische Zusammenarbeit [Електроннийресурс] – режим доступу:
4. Повний текст резолюції польського сейму про визнання Волинської трагедії геноцидом [Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://zaxid.net/news/showNews.do?povniy_tekst_rezolyutsiyi_polskogo_seymu_pro_viznannya_volinskoyi_tragediyi_genotsidom&objectId=1398458
5. Біографічна довідка В. Чаплінського [Електронний ресурс] – Режим доступу:
6. Біографічна довідка О. Задорожного [Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://file.liga.net/person/356-aleksandr-zadorojnii.html
7. Zadorozhnii Oleksandr. Russian doctrine of international law after the annexation of Crimea: Monograph. – Kyiv: K.I.S., 2016. – 172 p.
8. The global campaign for ratification and implementation of the Kampala amendments on the crime of aggression [Електроннийресурс] – Режим доступу:
http://crimeofaggression.info/the-role-of-states/status-of-ratification-and-implementation/
9. Lex prospicit, non respicit – закон немає зворотної дії
10. Біографічна довідка Ш. Лікіса [Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://www.vdu.lt/en/person/sarunas-liekis/
11. Біографічна довідка С. Етера [Електронний ресурс] – Режим доступу:
https://www.jura.uni-hamburg.de/ueber-die-fakultaet/personenverzeichnis/oeter-stefan.html
12. Біографічна довідка Ю. Камінського [Електронний ресурс] – Режим доступу:
https://ncn.gov.pl/o-ncn/rada-ncn/struktura-rady/ireneusz-kaminski