Отож покидаємо Мотронинський монастир і рушаємо в бік Суботова й Чигирина, через села Мельники та Медведівка. Через них мусять проїхати більшість відвідувачів Холодного Яру, і річ не лишень в найкращій дорозі чи логістиці. Сьогодні це, мабуть ота «найукраїніша» Україна з її ландшафтами, краєвидами, будиночками, городами і чимось ще невловимим, як то пахощі весняного вітру, хрущами і ще, ще і ще…

Тут Холодний Яр ніби зовсім не збирається нас відпускати, його історичне поле ще домінує в названих населених пунктах. Це домінування помітне одразу на в’їзді в село, на прикладі пам’ятника Тарасові Шевченку, котрий надписом на табличці прив’язаний до гайдамаччини: «І повіє огонь новий з Холодного Яру. Т.Г. Шевченко».

Пам'ятник Т.Шевченку у Мельниках

Пам’ятник встановлено на честь перебування поета в Холодному Яру. До речі, з аналогічного ж приводу в 1968 р. був встановлений пам’ятний знак безпосередньо на території Мотронинського монастиря,

Знак на честь перебування Шевченка в Холодному яру

де йдеться:

«Встановлено на честь перебування в Холодному Яру в 1822, 1843 та 1845 роках геніального українського поета революціонера-демократа Тараса Григоровича Шевченка».

Як бачимо з надпису, вперше Шевченко нібито відвідав монастир у 8-ми річному віці (невідомо чи був уже тоді хлопець революціонером-демократом, та у той час його родина мешкала в Кирилівці за 120 кілометрів від монастиря). Цікаво, що на сторінці про Мельники у Вікіпедії¹, згадано лишень про два перебування поета в яру, при цьому тема одвічна боротьба з гнітом усякого роду артикулюється типово радянськими тезами:«Володів ним магнат Понятовський. Крім хліборобства та мірошництва, мешканці Мельників жили з гончарства та випалювання цегли. Поміщик нещадно визискував селян. До соціального долучався ще й релігійний гніт, який різко посилився в середині XVIII століття, Мотронинський монастир став одним із осередків боротьби проти унії. До Холодного Яру звідусіль сходилися невдоволені, знеможені неволею. Вони поповнювали лави гайдамаків, їхній шлях пролягав через Мельники».

Освоєння простору вже пострадянським холодноярським дискурсом представлене у першу чергу пам’ятним знаком «Героям Холодного Яру» (2003 р.) та пам’ятником Юрію Горліс-Горському (2010 р.)

Меморіал героям "Холодного яру"

Пам'ятник Юрієві Горліс-Горському

 себто стосується іншого пласту історії урочища – антибільшовицької боротьби. Думається, що подальше маркування історичного простору Мельників буде відбуватися саме в цьому напрямку, село буде все більше позиціонуватися саме як «столиця» Холодноярської республіки та батьківщина отаманів Чучупак. Так, на західній околиці села вже встановлено пам’ятники на місці останнього бою очільника республіки Василя Чучупаки, а одна з вулиць переіменована на Братів Чучупак.

Натомість простір сусіднього села Медведівка зовні сприймається істотно більш монолітнім у його прив’язці саме до Коліївщини. Біля перехрестя доріг, що ведуть на Черкаси, Чигирин та Холодний Яр нас зустрічає сам Максим Залізняк.

Максим Залізняк

Його пам’ятник великий і не позбавлений певної помпезності, вождь повстанців дивиться суворо й трохи примружено, мабуть його сліпить яскраве полудневе сонце, однак він вдивляється кудись за горизонт. Свідомо чи ні, але автори пам’ятника спрямували погляд свого героя не на Мотронинський монастир, а кудись у бік села Івківці, де той народився.

Провідника гайдамак вочевидь тут люблять, або, принаймні, намагаються використати як бренд, бо за селом увагу туристів привертає вказівник на криницю Максима Залізняка. Вона вже не містить питної води, а є радше ще одним місцем пам’яті.

Криниця Максима Залізняка

Трохи далі їдемо повз біг-борд:

І знову...Залізняк

Біг борд закликає подорожніх звернути з головної дороги і відвідати Батьківщину героя, принагідно коротко розповідаючи і його біографію:«У цьому мальовничому селі, у вільній козацькій родині, у 1734 році народився та провів дитячі роки гетьман України, очільник останньої національно-визвольної війни українського народу під проводом Запорізького козацтва».

Сам формат напису такий, що з автомобіля можна побачити тільки заклик заїхати до села, ми їхали повільно і прочитали увесь напис, але звертати до Івківців чомусь не схотілося… Тим більше, що десь там попереду на нас чекали Суботів та Чигирин.

Наша дорога йде над широкою і дивовижно-прекрасною долиною Тясмину, автомобілів мало, тож є час озирнутися на Медведівку. Над нею важко висять хмари, і в них, здається, видніється тінь самого Залізняка. За радянської доби з нього зробили провідника антикріпосницького руху проти шляхти і католицизму, зараз – гетьмана України і націоналіста. Саме з ним та його «соратниками» узгоджувалася і має узгоджуватися пам’ять про інші сторінки історії села. Так, православна церква Успіння Пресвятої Богородиці (ХІХ ст.).

Церква Успіння Богородиці

Зображення пасує до дискурсу антишляхетської чи антипольської боротьби, а тому фігурує в усіх путівниках і туристичних мапах. Натомість, її сучасник та антагоніст – великий католицький костел надійно «прихований» від туристів на околиці села.

Костел 

Жодного вказівника, чи згадки у путівниках, і якби не випадкова згадка на одному з велосипедних форумів, то ми б, вкотре побувавши в Медведівці, так би про нього і не дізналися.

¹ Я апелюю до Вікіпедії, як до «джерела знань» для широкого загалу і туристів, бо саме на цей ресурс у першу чергу спрямовують пошукові системи при запиті «Мельники» і т.д