Штейнле Олексій Федорович  УКРАЇНСЬКА ВЕРХІВКА У МАТЕРІАЛАХ ПРОЕКТУ «ЦЕЗАР» ЦЕНТРАЛЬНОГО РОЗВІДУВАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ США (1950-І РОКИ)Починаючи з захоплення більшовиками влади в Росії, радянська еліта викликала постійний інтерес західних країн. Прагнення зрозуміти її наміри, сильні та слабкі місця підсилював страх перед закликами до світової революції, а після 1945 р. – «холодна війна». Однієї з головних організацій, що займалися збором та аналізом інформації про СРСР, було Центральне розвідувальне управління (англ. Central Intelligence Agency) Сполучених Штатів Америки. Утворене в 1947 р. ЦРУ активно збирало дані про Радянський Союз та інші країни соціалістичного табору. У 1953 р. управлінням було започатковано проект «Цезар» (англ. Caesar), що мав аналізувати «всю доступну інформацію про членів радянської ієрархії як найвищого рівня, так і середніх ланок» [11, ІІ]. Ймовірно, поштовхом до заснування подібного дослідження стала смерть Сталіна та боротьба за владу серед його спадкоємців.

Джерелами інформації для написання аналітичних звітів були засоби масової інформації СРСР (у першу чергу, центральні та республіканські газети, інколи зустрічаються посилання на радіопередачі), донесення дипломатичних працівників та повідомлення з агентурної мережі (дані про самих агентів були вилучені зі звітів перед їх розсекреченням, але власне повідомлення про радянських керівників збережені). Останні джерела проекту роблять його цікавим не лише з точки зору історіографії СРСР та вивчення американської історії, але можуть додати фактажу і сучасним дослідникам керівної верхівки СРСР.

Останні з доступних розвідок «Цезаря» датовані 1971 р. Згідно з Законом про свободу інформації, вони стали доступними для відвідувачів електронної бібліотеки ЦРУ. У даному дослідженні, прагнучи більш глибоко дослідити ці джерела, ми поки що обмежимося аналізом звітів про керівну верхівку СРСР, створених протягом 1950-х рр. Спробуємо виокремити з усього масиву цих документів тематику української радянської еліти: що знали американські розвідники про керівництво УРСР; чи були достовірними їхні дані; яке місце відводилося Україні в загальносоюзній картині?

Таблиця 1

«Тематика досліджень проекту “Цезар” протягом 1950-х рр.»

Шифр

Назва звіту

Дата

1

Справа лікарів («The doctors’ plot»)

15.07.1953

2

Смерть Сталіна («Death of Stalin»)

16.07.1953

3

Згортання справи лікарів та її безпосередні наслідки («The reversal of the doctors’ plot and its immediate aftermath»)

17.07.1953

4

[відсутній]

 

5

Зміщення Мельникова в Україні («Melnikov’s removal in the Ukraine»)

17.07.1953

6

Відносини Жданова та Малєнкова («The Zhdanov – Malenkov relationship»)

29.07.1953

7

Баланс влади, серпень 1948 – жовтень 1950 («The balance of power, August 1948 to October 1950»)

05.08.1953

8

Нерішучість і стрес 1950-1952 рр. («Indecision and stress 1950-1952»)

21.08.1953

9

Політика та радянська армія («Politics and the Soviet army»)

12.03.1954

10

Усунення Л.П. Берії («Purge of L.P. Beria»)

17.08.1954

10-A

Узагальнення доповідей до усунення Берії («Summarization of reports preceding Beria purge»)

17.08.1954

11

Звільнення Малєнкова («Resignation of Malenkov»)

12.09.1955

12

Останні зміни в політичному статусі радянських збройних сил («Recent developments in political status of Soviet armed forces»)

20.09.1955

V-A-56

Радянські погляди на капіталізм («Soviet views on capitalism»)

30.01.1956

V-A-56

Суецька криза – тест політики СРСР на Середньому Сході («The Suez crisis – a test for the USSR’s Middle Eastern policy»)

03.01.1957

VI-B-57a

Фракційність Угорської робітничої (комуністичної) партії (1945-1956) («Factionalism in the Hungarian workers (communist) party (1945-1956)»)

28.01.1957

III-A-57

Радянська економічна політика: грудень 1956 – травень 1957 («Soviet economic policy: December 1956 – May 1957»)

08.07.1957

I-57

Відмінності у темпераменті серед радянських лідерів як показник їхнього підходу до політичних питань (1945-1957) («Differences in temperament among Soviet leaders as shown by their approach to political issues (1945-1957)»)

30.10.1957

I-58

Від січневого пленуму до липневого пленуму (1955) – передумови та наслідки звільнення Малєнкова з прем’єрства («From the January plenum to the July plenum (1955) – antecedents and aftermath of Malenkov’s resignation from the premiership»)

12.03.1958

I-58

Від липневого пленуму (1955) до 20-го з’їзду партії – передумови та наслідки звільнення Малєнкова з прем’єрства («From the July plenum (1955) to the 20th party congress – antecedents and aftermath of Malenkov’s resignation from the premiership»)

19.06.1958

VI-A & VII-B

Зв’язок, що сковує: радянські внутрішньоблокові відносини з лютого по грудень 1956 р. («The tie that binds: Soviet intrabloc relations feb 1956 to dec 1956»)

29.07.1958

V-B & VI-A-58

Провал відновлення дружніх відносин між СРСР та Югославією («The failure of the Soviet-Yugoslav rapprochement»)

03.11.1958

I & II-B-59

Відносини партії та армії в СРСР та падіння маршала Жукова («Party-military relations in the USSR and the fall of marshal Zhukov»)

08.06.1959

IX

Радянський письменник та радянська культурна політика («Тhe Soviet writer and Soviet cultural policy»)

15.09.1959

X-59

Радянська історія Другої світової війни («The Soviet history of World war II»)

28.10.1959

Складено за: Електронний читальний зал Закону про свободу інформації. – Режим доступу: http://www.foia.cia.gov.

На сторінках звітів проекту «Цезар» протягом 1950-х рр. переважає виразна загальнорадянська тематика. Інформація про події в республіках служить для ілюстрації тенденцій та змін в масштабі всього СРСР. Такий підхід є закономірним і виправданим: автори звітів виходять не з формальних юридичних норм про суверенний статус союзних республік, а, перш за все, з їх дійсної сфери повноважень. Водночас увага до національних окраїн Радянського Союзу є різною. Дані про Українську РСР зустрічаються досить часто, один зі звітів навіть повністю присвячений українській тематиці [6]. Далі за популярністю йдуть Закавказзя, Прибалтика та Білорусь. Інформація про становище у середньоазіатських республіках та окремих регіонах РРФСР – вкрай рідкісна.

Увага до інформації з України з боку американських розвідників, на нашу думку, викликана 2 головними причинами. По-перше, УРСР була другою після Росії за територією, населенням та економічною потужністю серед радянських республік. Вона також мала ознаки особливого становища: окреме членство в ООН; органи, аналогічні загальносоюзним, – політбюро-бюро-президію ЦК КПУ тощо. Тож її сприймали, за висловом Дж. Армстронга, як “мікрокосм СРСР”, де проявлялися всі важливі тенденції радянської державності [1, 7]. По-друге, Україну понад 9 років очолював Микита Хрущов – перший секретар ЦК КПРС у 1953-1964 рр. Республіку вважали його політичною «вотчиною» (англ. political fiefdom) [5, 41].

Інформація про персональний склад номенклатурної еліти УРСР у звітах «Цезаря» є дуже фрагментарною. З відомих діячів української верхівки повоєнних років епізодично згадуються секретар ЦК та міністр культури Костянтин Литвин, перші секретарі ЦК Лазар Каганович та Олексій Кириченко, голова Верховної Ради Дем’ян Коротченко, заступники голови Ради міністрів УРСР Василь Бондарчук та Анатолій Барановський, військове командування: Георгій Жуков, Іван Конєв, Кузьма Галицький тощо.

Більш детальні дані можна знайти про Леоніда Мельникова, якому присвячено окрему розвідку проекту. Вона, в першу чергу, розглядає звільнення першого секретаря ЦК КПУ 12 червня 1953 р., намагається знайти його причини та наслідки. На думку дослідників, ініціатором усунення Л. Мельникова, ймовірно, був Лаврентій Берія, який висунув йому звинувачення у викривленнях національної політики [6, 4]. У політичному житті України після смерті Сталіна можна було побачити кілька ознак майбутньої відставки українського керівника. По-перше, відбулися важливі кадрові перестановки, що змінили баланс сил у республіці: силові структури УРСР опиняються під контролем ставленика Л. Берії Павла Мешика; першим заступником голови республіканської Ради міністрів стає Олександр Корнійчук, розкритикований разом зі своєю дружиною Вандою Василевською на XVII з’їзді КПУ особисто Мельниковим. По-друге, республіканська преса після смерті приділяла особливу увагу Георгію Маленкову. Навіть коли центральні газети припинили подібну практику, українські ЗМІ продовжували формувати його образ як вождя. Наприкінці березня 1953 р. подібна інформація різко зникає, натомість з’являються вибачення за матеріали, що ганьбили «космополітів» за життя Сталіна [6, 2].

12 червня Л. Мельников був звільнений з посади першого секретаря ЦК КПУ. Його подальша доля викликала здивування експертів ЦРУ: через кілька тижнів після арешту Л. Берії його призначають радянським послом у Румунії, а у квітні 1955 р. відкликають з Бухаресту, щоб очолити новостворене міністерство будівництва вугільної промисловості СРСР. Вони припускають, що Мельников знайшов певне порозуміння з М. Хрущовим, але цей патронаж мав обмежений вплив [4, 51].

Інші вихідці з української партійної організації користувалися значно більшою прихильністю керівника Радянського Союзу. О. Кириченко стає членом Президії ЦК КПРС, В. Чураєв – головою відділу партійних органів РРФСР, П. Дорошенко – завідувачем сільськогосподарського відділу ЦК КПРС з союзних республік. Нових керівників отримав Казахстан (Л. Брежнєв), Орловська обл. (В Марков), Хабаровський край (М. Стахурський), Свердловськ (А. Кириленко), Одеса (Л. Найдек), Крим (В. Комяхов) [5, 22,28,31,41]. Тож Україна дійсно заслуговує на звання «вотчини» М. Хрущова, де сформувалася когорта керівників під його патронатом. Крім практичних вигод від такої опіки (підвищення керівних працівників з України), увага до УРСР проявилася також у передачі їй Криму від Радянської Росії під час помпезного святкування 400-річчя возз’єднання.

Цікавими є оцінки у звітах «Цезаря» ролі військових у політичній еліті СРСР та України. Хоча абсолютне представництво військових серед керівних органів в середині 1950-х рр. зросло, але їх частка зменшилася через збільшення розміру центральних комітетів республік в цілому. Частка військових у різних ЦК коливалася від 0 (у республіках без розташованих військ) до 5% (в Україні). В УРСР, на території якої розміщувалися 4 військові округи, склалася унікальна ситуація – 2 командуючих округами не ввійшли до складу бюро ЦК КПУ, хоча за своїм статусом повинні були б. На думку дописувачів проекту, обрання усіх 4 командуючих ВО до органу з 11 осіб дало б військовим надто велике представництво [9, 12-13].

Заслуговує на увагу підхід американських аналітиків до вивчення радянської еліти. В умовах значного дефіциту достовірної інформації з СРСР на основі окремих фактів та повідомлень вони роблять цікаві висновки щодо її структури та зв’язків всередині. Одне з головних напрямків дослідження практично у кожному звіті – виявлення патронатно-клієнтних взаємозв’язків між керівниками. Так, наприклад, для визначення прихильників М. Хрущова серед армійського керівництва 1950-х рр. аналізуються біографії маршалів та генералів, підвищених у ранзі після відставки Г. Маленкова і завершення внутріпартійної боротьби після смерті Сталіна перемогою першого. Ознаками можливого зв’язку з новим радянським лідером могли бути: 1. минула співпраця з І. Конєвим чи М. Хрущовим; 2. виявлення більшої, ніж зазвичай партійної активності (Микита Сергійович спирався у боротьбі за владу, перш за все, на партійний апарат); 3. виявлення українських зв’язків [9, 45].

Характерною особливістю матеріалів «Цезаря» є відсутність позначень радянської верхівки як «номенклатури» чи «еліти». Використовуються терміни «вищі кола», «керівництво», «боси». Загальну характеристику радянської верхівки вони уникають давати, скоріше за все, через обмаль достовірної та системної інформації.

Таким чином, звіти проекту ЦРУ «Цезар» є цінним джерелом з історії СРСР, що відображає уявлення американської влади про радянське керівництво. Українська тематика на сторінках цих матеріалів розглядається лише на фоні загальнорадянської, водночас увага до УРСР з боку авторів проекту є значно більшою, ніж до інших республік Союзу РСР. Маючи досить обмежену інформацію, їм вдалося встановити певні закономірності (ознаки усунення Л. Мельникова, роль військових у еліті, логіку кадрових призначень на деякі посади) та особливості української верхівки 1950-х рр. (переважну орієнтацію на М. Хрущова як патрона, неукраїнське походження перших осіб республіки до 1953 р. тощо).


Штейнле Олексій Федорович, к.і.н., викладач, кафедра новітньої історії України, історичний факультет, Запорізький національний університет

 



Список використаних джерел

 

  1. Armstrong John A. The Soviet Bureaucratic Elite : A Case Study of the Ukrainian Apparatus / John A. Armstrong. – London : Atlantic books, 1959. – 174 р.
  2. Death of Stalin [Електронний ресурс] / Office of Current Intelligence. – [Б.м., б.д.]. – 24 р. – Режим доступу: http://www.foia.cia.gov/docs/DOC_0001408610/DOC_0001408610.pdf. – Назва з екрану.
  3. Differences in temperament among Soviet leaders as shown by their approach to political issues (1945-1957) [Електронний ресурс] / Office of Current Intelligence. – [Б.м., б.д.]. – 43 р. – Режим доступу: http://www.foia.cia.gov/docs/DOC_0001408622/DOC_0001408622.pdf. – Назва з екрану.
  4. From the January plenum to the July plenum (1955) – antecedents and aftermath of Malenkov’s resignation from the premiership [Електронний ресурс] / Office of Current Intelligence. – [Б.м., б.д.]. – 53 р. – Режим доступу: http://www.foia.cia.gov/docs/DOC_0000499769/DOC_0000499769.pdf. – Назва з екрану.
  5. From the July plenum (1955) to the 20th party congress – antecedents and aftermath of Malenkov’s resignation from the premiership [Електронний ресурс] / Office of Current Intelligence. – [Б.м., б.д.]. – 57 р. – Режим доступу: http://www.foia.cia.gov/docs/DOC_0001408617/DOC_0001408617.pdf. – Назва з екрану.
  6. Melnikov’s removal in the Ukraine [Електронний ресурс] / Office of Current Intelligence. – [Б.м., б.д.]. – 6 р. – Режим доступу: http://www.foia.cia.gov/docs/DOC_0001408612/DOC_0001408612.pdf. – Назва з екрану.
  7. Politics and the Soviet army [Електронний ресурс] / Office of Current Intelligence. – [Б.м., б.д.]. – 56 р. – Режим доступу: http://www.foia.cia.gov/docs/DOC_0001408616/DOC_0001408616.pdf. – Назва з екрану.
  8. Purge of L.P. Beria [Електронний ресурс] / Office of Current Intelligence. – [Б.м., б.д.]. – 39 р. – Режим доступу: http://www.foia.cia.gov/docs/DOC_0001408648/DOC_0001408648.pdf. – Назва з екрану.
  9. Recent developments in political status of Soviet armed forces [Електронний ресурс] / Office of Current Intelligence. – [Б.м., б.д.]. – 70 р. – Режим доступу: http://www.foia.cia.gov/docs/DOC_0000499767/DOC_0000499767.pdf. – Назва з екрану.
  10. The balance of power, August 1948 to October 1950 [Електронний ресурс] / Office of Current Intelligence. – [Б.м., б.д.]. – 21 р. – Режим доступу: http://www.foia.cia.gov/docs/DOC_0001408614/DOC_0001408614.pdf. – Назва з екрану.
  11. The doctors’ plot [Електронний ресурс] / Office of Current Intelligence. – [Б.м., б.д.]. – 17 р. – Режим доступу: http://www.foia.cia.gov/docs/DOC_0001408609/DOC_0001408609.pdf. – Назва з екрану.
  12. The reversal of the doctors’ plot and its immediate aftermath [Електронний ресурс] / Office of Current Intelligence. – [Б.м., б.д.]. – 18 р. – Режим доступу: http://www.foia.cia.gov/docs/DOC_0001408611/DOC_0001408611.pdf. – Назва з екрану.
  13. Тhe Soviet writer and Soviet cultural policy [Електронний ресурс] / Office of Current Intelligence. – [Б.м., б.д.]. – 57 р. – Режим доступу: http://www.foia.cia.gov/docs/DOC_0001408618/DOC_0001408618.pdf. – Назва з екрану.