Незвичка працювати над довготерміновими проектами виокремлює мою генерацію. Пошуки нового завжди ваблять, у, здавалося, застиглій історії незалежної України, я спостерігав масу змін не обов’язково і, навіть переважно, не позитивних і регресивних, але це були зміни. Потреба змінювати теми, шукати нові методи, проводити нові експерименти – невід’ємні риси науковця і віра у прогрес – нескасований і незіпсутий продукт Просвітництва.

Четвертий рік з historians для мене особисто задовгий проект, потреба змін назріла, багато планів незреалізовано, а якщо зреалізовано, то не так як хотілося. У грудні редактори почали листування з приводу майбутнього проекту, побажань і пропозицій. Зроблений список істотний, обриси нечіткі, кожен залишається при своїх думках, але точок дотику і розуміння теж чимало: Однією з головних рис є та, що проект вдався, найцікавіше, що про нього краще знають україністи за кордоном, аніж чимало українських колег. Я з того не дивувався, у листопаді я залишився єдиним із основних редакторів, що перебували в Україні.

Зміною, якою слід би зайнятися і цьому я особисто приділю увагу, це те, що було дещо занедбане, але залишається необхідним в сучасному світі. Це вихід ресурсу за межі он-лайн і реалізація кількох проектів поза мережею: йдеться, насамперед про організацію круглих столів, семінарів, можливо конференцій, певна видавнича діяльність. Є кілька ідей, запланованих на минулі роки і досі нереалізовані.

У Харкові, з Пилипом Диканем (моїм однокурсником та помітним журналістом) готується цикл телевізійних передач про минуле Харкова: «Місто і минуле» (заплановано 10 передач кшталту: «Місто та війна», «Місто та екологія», «Місто та репресії» тощо), на кожну з передач запрошено, чи буде запрошено фахівців з даної тематики. Зараз триває технічна підготовка, але, гадаю, що цей громадський проект нам вдасться реалізувати. Відео передач розміщуватиметься он-лайн і, звичайно, на нашому ресурсі.

Інша ідея з подальшою реалізацією, проведення можливо кількох заходів із проблематики гендеру, сексуальності та круглого столу з жіночої історії в Полтаві наприкінці лютого. Наразі цей проект на стадії підготовки, але з низки причин цілком придатний до втілення.

Важливий крок і теж уже з майже рік як запланований проект круглий стіл: «Як розуміти історію Криму». Заплановано,що цей захід відбудеться у Києві, у співпраці з Історико-меморіальним музеєм Михайла Грушевського, можливо навіть наприкінці січня-початку лютого.

Є ще кілька важливих заходів, на яких хотілося б зупинитися. Це давня і анотована мрія, провести семінар з екологічної історії у Запоріжжі. Запоріжжя виявиться містом із нагальними саме екологічними проблемами, містом бурхливих і цікавих екологічних протестів кінця 80-х рр. ХХ ст.

Є ідея щодо обговорення про «історію радянського повсякдення», про вплив соціології на історичну науку, проблематику постання світської освіти тощо.

Усі заходи планується фільмувати і виставляти он-лайн. Геть не знаю про швидкість і якість їх виконання. Але – вихід поза «монітор» є необхідним. Хочеться зазаначити, що наш ресурс - є недержавною, громадською ініціативою, медійним і аж ніяк не пропагандистським проектом, наше зосередження на фаховій аудиторії - є основним пріоритетом, просвітницьких та політичних завдань не ставиться, але і історична політика, і просвітницькі ініціативи обговорюються і є предметами для дискусій.